Національний форум профспілок України підрахував: мінімальна сума, потрібна українцю на місяць, має становити не менше 2356 гривень. «Ми просто вирушили на ринок і в магазини та придбали все те, що влада поклала своєму народу в місячний споживчий кошик. Та спробували хоча б трохи врахувати прагнення українців читати книжки й газети, відвідувати кіно чи театр», — пояснив свою арифметику голова НФПУ Мирослав Якібчук. Адже, за його словами, до прожиткового мінімуму, крім «фізіологічного вживання», мають входити й не менш важливі витрати на розвиток і зростання фізичних, розумових та духовних сил. Та це поки що — лише мрії для значної частини українців. Адже, тільки за офіційними даними, понад два мільйони наших співвітчизників живуть на затверджений нині прожитковий мінімум. А це — лише 907 гривень(!) на місяць. «Нереально!» — скажете ви, і з вами погодяться п’ятеро активістів, які взяли участь в експерименті НФПУ й спробували прожити на ці гроші.
Експеримент відверто провалився. Чотирьом із п’яти учасників не вдалося вкластися у відведений державою мінімум. І це попри те, що, як зізнаються самі відчайдухи, економили вони на всьому — від м’яса й до спілкування із друзями.
Сорокавосьмирічний Сергій Чижов протримався неповних 25 днів. Так довго не вилетіти з експерименту чоловіку «допомогла» хвороба (довелося трошки посидіти на «голодній дієті») та продукти з власного городу. А найсуттєвішими статтями витрат стали «комуналка» та «транспорт».
— Доводилося хитрувати, — пригадує пан Чижов. — Намагався максимально ходити пішки. А замість маршруток сідати в громадський транспорт. І старався вийти раніше, ніж до мене дійде кондуктор. Наче й заощаджую, але дуже соромно... Обмежити витрати довелося й на свою погану, але все ж таки звичку — куріння. І після цього ще більше зрозумів, що час уже з тютюном зав’язувати. Перейшов на дешеві цигарки. Чесно кажучи, курити їх неможливо було. Краще й справді кидати...
Отже, підсумовує пан Сергій, прожити на 907 гривень на місяць можна хіба що на безлюдному острові. Там, мовляв, не доведеться сплачувати податки, не потрібно витрачатися на одяг, взуття, засоби особистої гігієни. Заразом не матимеш дітей, коханих та рідних (ба на них також потрібні гроші, увага та сили).
Двадцятидворічній журналістці Євгенії Суярко грошей не вистачило трохи менше, ніж на тиждень. Каже, передусім довелося відмовитися від усього улюбленого: м’яса й солодощів. Натомість відчула себе «справжньою» українкою. Адже більшу частину її раціону становили сало, яйця й крупи.
— Починалося усе непогано, я навіть ковбасу була купила. Але потім зрозуміла, що для мене в умовах експерименту — це величезна розкіш.
Затягнути паски довелося не тільки в плані харчування, а й у спілкуванні з друзями: «Знайомі запрошують пообідати разом, а я відмовляюся. Бо все, що можу собі дозволити, — бутерброд із маслом, із дому принесений». Про те, щоб придбати новий одяг чи взуття, — годі й думати було. З виділених коштів навіть не змогла купити пральний порошок та зубну пасту — бо це вже задорого.
А охоронець Іван Місяць (30 років) і так не звик жити на широку ногу. Але і йому виконати умови експерименту не вдалося. Чи не найбільше чоловіка обурило те, що в нашій країні, як з’ясувалося, і друзів мати — то вже велика розкіш.
— Телефонувала подруга й просила приїхати до неї у Київ. Довелося відмовити. Адже, якщо їхати, то потрібно хоча б якийсь подарунок із собою взяти. А в мене зайвих грошей навіть на квіточку не було, — обурюється пан Іван. — Купити одяг також не можна, бо будеш потім голодувати... Ми цей місяць прожили — відмучились. А уявіть, люди так роками вимушені жити!
До фінішу дійшла тільки вчителька Ганна Покотило. І то — гроші в жінки закінчилися, але «дожити» до 31-го числа допомогли їстівні запаси...
Чиновники вже заходилися довкола підняття прожиткового мінімуму. Але озвучені плани (із січня він становитиме 963 гривні), на жаль, все одно ситуацію кардинально не змінюють. Учасники експерименту припускають: щоб роботи в цьому напрямі стали активніші, треба й нашим можновладцям спробувати хоча б місяць прожити на затверджувані ними стандарти.