І знову на Любешівщині свято

Цей осінній день назавжди увійде в історію села Ветли Любешівського району на Волині — до людей прийшли довгоочікувані газ і автомобільна дорога. В обідній час усе населення було на центральній площі біля сільської ради. Сюди приїхали їх відомий земляк — Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Іванович Мартинюк, гості з обласного і районного центрів, жителі навколишніх сіл.

Лунає Державний гімн України. Сільський голова Любов Адамівна Павлік у своєму виступі каже, що «в біографію села вписується нове величне свято — введення в село газу і відкриття дороги. Вони доповнюють раніше зведені за допомогою Адама Івановича Мартинюка одну з кращих на Волині, а можливо, і в усій Україні, красуню-школу на 380 місць, величну церкву, оновлене приміщення сільської ради і пожежної частини. Повним ходом будуються дільнична поліклініка і лікарня, Будинок культури, бібліотека і поштове відділення, на черзі — спорудження дитячого садочка та інших об’єктів. Школа отримала автобус, а дільнична лікарня — санітарний автомобіль, стоматологічний кабінет, холодильну камеру, сучасні медичні прилади.

Як бачимо, Адам Іванович слів на вітер не кидає. Тож нам залишається тільки одне: працювати, зміцнювати славу рідного краю, адже гроші з повітря не беруться, ми повинні виправдати довір’я нашого ангела-охоронця, почесного громадянина села — Адама Мартинюка. Він не забув дорогу до рідної домівки, серцем і душею завжди біля батьківської землі. Тож прийміть, шановний Адаме Івановичу, низький уклін від імені сільської громади за Вашу благородну справу. Нехай допомагає Вам Бог, дає наснагу Вам і Вашим батькам, усій Вашій родині».

Цю думку продовжила секретар первинної організації КПУ Віра Йосипівна Маковець: «Мені важко знайти слова, які б повною мірою відобразили нашого відомого земляка, авторитетного державного, політичного і партійного діяча України Адама Івановича Мартинюка. А для нас це чудова людина великої душі, чистої совісті та безмежної щедрості, справжній патріот нашої малої і великої Батьківщини. Нам важко повірити, що сьогодні в наші оселі прийшов газ і не доведеться більше заготовляти дрова, замовляти вугілля, щоб опалювати будинок та готувати їжу. А про нову дорогу я взагалі мовчу — якщо раніше, щоб дістатися до райцентру, ми витрачали півтори-дві години, то тепер — якихось 20—30 хвилин. Щастя і здоров’я Вам, дорогий наш Адаме Івановичу!».

Схвильованим був виступ Першого заступника голови парламенту Адама Івановича Мартинюка. Щиро дякуючи за адресовані йому зворушливі слова вдячності, він згадав, як сорок років тому, долаючи вночі чи в непогожу днину 20-кілометрову відстань від рідних Ветел до Великої Глуші, де працював учителем історії після закінчення педінституту, він мріяв про той час, коли між цими та іншими селами району проляже асфальтова дорога. Сьогодні ця мрія нарешті здійснилася. «Ми повинні розуміти, що створення добробуту — це кошти. Справді, як вже говорилось, вони не падають з неба, як манна небесна. Ці кошти не взяті з державного бюджету — мені вдалося залучити власні кошти і кошти доброчинців, які пішли на користь людям».

Голова районної державної адміністрації Василь Трохимович Корець, заступник голови облдержадміністрації Віталій Володимирович Карпюк, начальник служби автомобільних доріг області Ігор Богданович Галащук, голова правління ВАТ «Волиньгаз» Мирослав Іванович Коротя та інші щиро поздоровили ветлівчан, усіх жителів району з цією чудовою подією і заявили, що своєю безкорисливою увагою шановний Адам Іванович Мартинюк не обходить жителів інших міст і сіл Волині. Пройдуть роки, десятиліття, але людська пам’ять назавжди збереже його визначний особистий внесок у соціальний розвиток і добробут краю.

Кращим виробничникам, проектантам, газівникам і шляховикам були вручені заслужені нагороди.

За церковною і народною традицією настоятель місцевого храму отець В’ячеслав Скупейко з Божим благословенням освятив підвідний газопровід і в’їзну дорогу.

Настає урочистий момент: під звуки музики і оплески присутніх Адам Іванович Мартинюк і керівники області і району відкривають кран і запалюють газ. Це десяте газифіковане село у районі. А потім перерізають символічну стрічку на 45-кілометровій дорозі з асфальтовим покриттям, яка з’єднує села Ветли — Велика Глуша — Невір — Мукошин — Гірки — Гречища — Шлапань. До речі, будівництво цієї дороги виконано у дуже короткі терміни — за неповні три місяці.

Свято закінчилось концертом в актовому залі сільської школи. А газ і дорога почали працювати.

У Любешеві, у селах Ветлах, Мукошині, Погулянці, Підкорміллі, Волі Любешівській, Щитині, Великій Глуші, Гірках, Малій Глуші, Судчому, Седлищі, Залаззі, Березній Волі Адам Іванович Мартинюк оглянув об’єкти, які за його допомоги будуються чи ремонтуються. Саме таким чином радість приходить для всього району, у кожен з його 46 населених пунктів.

Він мав відверті, невимушені бесіди з виборцями. І це стало для людей доброю нагодою напряму поділитися з ним своїми щоденними проблемами, бідами і навіть горем. Для кожного у нього знайшлися добре слово і мудра порада. Людей цікавили питання зміцнення політичної незалежності й економічного відродження України, підвищення добробуту і соціальної справедливості, земельне питання, повернення трудових заощаджень, недопущення підвищення пенсійного віку, захист прав пенсіонерів, ветеранів війни і праці, інвалідів, багатодітних матерів, дітей війни, сиріт, чорнобильців...

Треба сказати, що виборці — це люди різного віку і різних професій, у кожного — свої мізки і погляди, свої емоції і переконання. Відповідаючи на сотні простих і складних запитань, Адам Іванович виходив насамперед з людських позицій, допомагав людям своєю порадою, за невідкладної потреби брався виконувати їхні прохання і пропозиції, як тільки міг, допомагав їм власними коштами.

Зрозуміло, таку доброзичливу позицію Мартинюка не можна розглядати як прагнення якимось чином піддобритися перед виборцями. Для нього це не якийсь електорат, а рідний український народ. Просто так природно, від усієї душі він ставиться до людей завдяки своєму вихованню, і люди також належним чином ставляться до нього. Мені від багатьох довелося почути, що якщо до Верховної Ради України будуть мажоритарні вибори, то абсолютна більшість людей проголосує за Мартинюка. І вже зараз вони вважають його своїм гідним і надійним представником.

Говорить голова райдержадміністрації Василь Трохимович Корець: «Кожен приїзд Адама Івановича Мартинюка у наш район — це справжнє свято. Щоразу він щось відкриває, вручає, перерізає... Можна сказати, що в районі ось вже більше десяти років проходить будівництво і євроремонт — відкриваються нові і капітально ремонтуються старі школи, медичні і культурні, побутові та спортивні заклади, церкви, дитячі садочки... Людям надається невідкладна фінансова й матеріальна допомога.

Ми знаємо, що зараз ведуться серйозні розмови про проведення Україною разом з Польщею фінальної частини чемпіонату Європи з футболу, до чого залишилось менше двох років. Так я хочу заявити, що за потреби Любешівщина також зможе взяти участь у проведенні «Євро-2012». У нас один з кращих в області стадіон «Колос», є вже чудові дороги, створені за активної допомоги Адама Івановича. А всіх футболістів і гостей чемпіонату готова прийняти кожна наша сім’я. Можливо, це жарт, але в кожному жарті є частина правди. Адже в житті все може бути, і ми вже зараз просимо розглядати нас як запасний варіант».

Говорить керівник місцевого «Агробуду», депутат районної ради Василь Павлович Матейчик: «Я вже 21 рік очолюю будівельну організацію, нами зведено 187 великих і малих об’єктів. Останні десять років працюємо на спорудженні замовлень громад, які фінансує наш земляк. Багато вже зроблено і ще багато маємо в планах. І я хочу сказати, що люди добре розуміють неоціненну допомогу, яку в цей скрутний для нашої країни кризовий період вносить у створення їх добробуту Адам Іванович Мартинюк. Він не обходить жодного питання, готовий надати допомогу кожній людині. Його пече будь-яка проблема, хвилює кожен наш біль. Ви знаєте, мені здається, що він може навіть віддати свою останню сорочку, щоб тільки комусь чимось допомогти. Зі свого боку ми готові піти за ним у вогонь і у воду. І якщо треба, то й підемо».

Змістовною була розмова Першого заступника Голови Верховної Ради України Адама Івановича Мартинюка з керівниками Любешівського району, з головами сільських рад і депутатами місцевих органів влади. Було зазначено, що наряду з вирішенням соціальних проблем необхідно зайнятись розвитком виробництва, створенням нових робочих місць. Адам Іванович зазначив, що згідно з прийнятим парламентом бюджетним кодексом вже наступного року значно більше коштів залишатиметься у місцевих бюджетах, і кожен населений пункт зможе розпоряджатися ними, виходячи з тих потреб, які в нього є.

Перший віце-спікер у ході розмови з ректором Луцького національного технічного університету доктором технічних наук, професором Віктором Володимировичем Божидарніком і ректором Волинського національного університету імені Лесі Українки доктором біологічних наук, професором Ігорем Ярославовичем Коцаном, директорами шкіл району порушив питання про нерозривний зв’язок навчання і виробництва, про підготовку надійної молодої зміни нинішньому поколінню людей. (Це питання досить близьке йому, пам’ятаю, що коли я працював у Центральному Комітеті комсомолу України, то у 1976 році на республіканській Дошці пошани був портрет наймолодшого вченого, 26-річного кандидата історичних наук Адама Мартинюка).

На зустрічі з прокурором області державним радником юстиції третього класу Андрієм Івановичем Гілем і начальником районного управління внутрішніх справ полковником міліції Сергієм Васильовичем Хвесиком обговорено питання захисту конституційних прав і свобод людей, боротьба з організованою злочинністю і корупцією, з дитячою безпритульністю.

Відбулася зустріч члена Президії ЦК Компартії України Адама Івановича Мартинюка з першим секретарем обкому партії Петром Григоровичем Бущиком. Обговорено питання внутріпартійного життя, підвищення авангардної ролі комуністів у суспільно-політичній діяльності, в роботі місцевого самоврядування. Вручено партійні квитки молодим комуністам.

Під час перебування в районі перший віце-спікер парламенту Адам Мартинюк зустрівся з благочинним Української Православної Церкви Анатолієм Шкарою, відвідав Святомихайлівську церкву в селі Седлище (священик — Ростислав Простопчук), Святодухівську церкву в селі Підкормілля (священик — Георгій Андрійчук), Святомихайлівську церкву в селі Воля Любешівська (священик — Андрій Мельник), в селі Велика Глуша (священик — Олександр Шпаковський), в селі Судче (священик — Дмитро Лапко), які будуються, ремонтуються чи художньо оформляються за його спонсорської допомоги і за рахунок залучених народним обранцем коштів благодійників.

У своїх виступах на майдані біля церкви Адам Мартинюк говорив, що український народ з давних-давен живе глибокою вірою в Бога. І ця щира віра залишилася непохитною в найскладніші часи історії, вона всмоктувалася з молоком матері і проявлялась як у горі, так і в радості. На жаль, у передвоєнні і перші післявоєнні роки між комуністичною ідеологією і релігійним вченням відбувалася серйозна боротьба за серця і розум людей, в результаті чого суспільство зазнало значних втрат.

В останні роки Радянської влади комуністами була дана сувора оцінка всім трагічним сторінкам нашої історії, пов’язаним з незаконними репресіями проти служителів церкви і віруючих. У 1988 році знято всі обмеження на реєстрацію релігійних общин всіх конфесій, було прийнято урядові рішення про повернення церквам їх власності і храмів. Тоді почалася масова передача культових споруд і майна православним, католицьким, мусульманським, іудейським та іншим релігійним общинам.

У вересні 2001 року Компартія України принесла вибачення християнам і віруючим інших конфесій за страждання і знегоди, що випали на їх долю в годину лихоліття, засудила методи войовничого більшовицького атеїзму і заявила, що комуністи не допустять повторення подібної політики, зроблять все для того, щоб віруючі не сумнівалися в щирості нашої позиції з визнання жахливих сторінок історії. У своїй практичній діяльності комуністи борються за утвердження в життя суспільної згуртованості і миру, вічних людських цінностей, ідеалів правди, добра і справедливості, високої моралі.

І хоча релігія відокремлена від держави, каже Адам Іванович, але вона не відокремлена від суспільства, яке є спільним домом для мільйонів віруючих, для сотні етносів і релігійних конфесій. Компартія проводить послідовну і принципову політику щодо забезпечення рівних прав і можливостей для кожного послідовника всіх віросповідань і світоглядів відповідно до їх статусу, яким вони наділені у рамках законодавства. Життя показує, що це із вдячністю сприймається людьми і сприяє поліпшенню морально-психологічного клімату в суспільстві.

Треба сказати, що віруючі Любешівського району вважають Адама Мартинюка українським православним комуністом. У кожній церкві на його честь правиться богослужіння, люди бажають йому і його сім’ї здоров’я, щастя і благополуччя, довгих років життя. За активні і багаторічні зусилля у зміцненні суспільної злагоди і громадянського миру і за заслуги перед Православ’ям Предстоятель Української Православної Церкви, митрополит Київський і всія України Блаженнійший Володимир нагородив його вищим церковним орденом Рівноапостольного князя Володимира.