Енергозбереження: чи стане наша країна Норвегією?

Чому саме досвід Норвегії? Тому що саме ця країна є яскравим прикладом ефективної державної енергозберігаючої політики. Як зазначив Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Норвегії в Україні Олав Берстад, на сьогодні в енергетичному вимірі Україна і Норвегія є зовсім різними країнами. І цю відмінність дуже добре ілюструє та обставина, що хоч Норвегія на сьогодні є третім у світі експортером нафти, але водночас в її енергетичному балансі 62 відсотки становить відновлювальна енергія, і її обсяги щороку збільшуються. Також О. Берстад наголосив, що норвезька економіка працює на основі повних ринкових цін на енергоресурси. «Це важко для промисловості, але розумно для стимулювання енергоощадності, бо оскільки ціни на енергоресурси постійно зростають, і це стимулює промисловців до технологічного переозброєння», — зазначив він. Ще, наприклад, у 90-ті роки уряд Норвегії створив фонд енергоефективності, куди спрямовується спеціальна надбавка до тарифу на електроенергію. На сьогодні у цьому фонді акумульовано близько 20 мільярдів крон (це майже 30 мільярдів гривень). Порядок використання коштів фонду доволі простий і полягає в тому, що за його рахунок частково фінансуються роботи з утеплення стін, заміни вікон чи заміни котелень. Скажімо, якщо ваш будинок потребує утеплення, то ви подаєте до фонду заявку і в дуже короткий строк отримуєте безповоротний гранд, що становитиме до 20 відсотків вашого кошторису, а решту грошей ви зобов’язуєтеся знайти самі. А ось що стосується співпраці Норвегії та України у сфері енергозбереження, то О. Берстад навів приклад, що нещодавно одна норвезька компанії планувала вкласти кошти у розвиток парку вітроелектростанцій в Україні, однак в результаті вибрала Грузію, оскільки там створено краще бізнес-середовище та здійснено реальні антикорупційні кроки. Проте посол вважає, що наша країна має надзвичайно великі можливості для впровадження енергозбережних технологій.

Із цим погоджується і заступник голови Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Михайло Волинець, котрий зазначає, що нам саме тому й потрібно інтегруватися в європейський простір, щоб отримати доступ до новітніх технологій та інвестицій. «Свого часу на «Південмаші» було розпочато виробництво вітряків. Однак гроші вклали, але вітряки належним чином так і не запрацювали, бо були розроблені на основі старих технологій», — зазначив народний депутат. Тож тут є широке поле для співпраці з Норвегією. Те саме стосується видобутку газу метану, якого у вугільних регіонах України стільки, що ми могли б повністю забезпечити всі газові потреби. Отже, на його думку, потрібно залучати нові технології та створювати таке законодавче поле, котре приваблювало б інвесторів.

Проте не можна сказати, що в Україні відсутня законодавча база, котра регулює сферу енергозбереження. Як зазначив завідувач секретаріату парламентського Комітету з питань ПЕК Олег Дудкін, сьогодні у цій сфері діє понад двохсот нормативно-правових актів, в тому числі й десять законів, таких як закон про енергозбереження, про встановлення «зеленого тарифу», про стимулювання використання альтернативних джерел енергії, про сприяння виробництву та використання біопалива, про газ (метан) вугільних родовищ та інші. Але, незважаючи на це, «Норвегії у нас поки що не виходить». Хоча плани з поступового наближення до європейських норм енергозбереження таки є. Як зазначила заступник Національного агентства з питань ефективного використання енергетичних ресурсів Марія Малая, сьогодні розробляється амбітна програма збільшення виробництва електроенергії з відновлювальних джерел з нинішнього одного відсотка до десяти відсотків у 2015 році, до 15 відсотків у 2020 році та до 30 відсотків у 2030 році. Крім того, нині розроблено 56 програм скорочення енергоспоживання бюджетними установами, 27 регіональних програм енергозбереження, галузеві програми.

Учасники науково-практичної конференції розробили рекомендації стосовно політики енергозбереження, котрі через профільний Комітет Верховної Ради буде передано до Кабінету Міністрів та установ і організацій, котрі опікуються питаннями енергозбереження.