Про цю колоритну особистість треба писати нариси, знімати документальне кіно. Його досвід цінний не лише сільгоспвиробникам, а ідеї та судження — студентам. У нього думка біжить попереду дій, а енергії й кмітливості позаздрить будь-який власник кришталевої сови в клубі ерудитів «Що? Де? Коли?».
Його кмітливість і хватка — від батьків, які твердо стояли на землі.
І він, фермер Віктор Іванович Грищук (на знімку), міцно стоїть. Фермер унікальний — жвавий і спритний, сповнений молодого запалу. Одне слово, хват ще той.
Перше враження про Віктора — іскрометний балагур. І все-таки з’ївши з ним грам солі, переконуєшся: робить він незмірно більше, ніж ораторствує.
На селянський шлях ступив 1998-го, коли повернувся з Німеччини, де в числі українських аграріїв пройшов піврічний тренінг. Пощастило викладачеві. Потрапив туди завдяки знайомству із чиновником, який розпізнав у балакучому гармоністові майбутнього фермера-лідера.
— На тренінгу я, ветеринар, списав два товсті зошити з рослинництва. Там мене й осінило: час продавати мізки. Повернувся, прийшов у технікум, а там колеги виють від безгрошів’я.
Я запропонував 24 з них взяти належні кожному два гектари землі й повернути їй, рідній, життя. Ні техніки, ні обладнання не було. Зорали 50 гектарів, засіяли. Довелось і з сапами виходити в поле. Зібрали перший урожай, піднеслися духом.
Апетит приходив під час їди. Сьогодні кооператив обробляє тисячу гектарів, маючи парк техніки на три тисячі. Але розширювати площі успішний фермер не хоче. Як і тваринництвом займатися. Воно без підтримки держави нерентабельне, вважає.
— У нинішній ситуації це безперспективно, — каже оптиміст Грищук. — А от індиків, мабуть, вирощуватиму.
У Києві свого часу помітили лихий старт запорізького фермера й запропонували очолити... департамент міністерства. «Не хочу бути причетним до руйнування села», — чесно відмовив.
Віктор любить повторювати П. Карлейля: «Досвід — учитель, який дорого бере за навчання, але ніхто не вчить краще за нього».
Під час спілкування Віктор Іванович розсипав афоризми власного розливу, раз у раз відволікаючись на телефонні розмови.
— П’ять тонн пшениці й дві ячменю, як домовлялися, відвантажуйте... Ні, така ціна неприйнятна... Ємності для пального готові.
Кооперативу є чим торгувати: виростили цього року півтори тисячі тонн продовольчої пшениці, 400 тонн насіння соняшнику, 300 тонн ячменю. А в колективі, між іншим, лише 13 працівників. Кожний володіє декількома спеціальностями. І дорожить місцем. Керівник справедливий і добрий, але буває вельми суворим, якщо йдеться про порушення дисципліни.
Того ж вчить сина, якого бачить продовжувачем сімейної справи. Він навчається заочно в університеті й служить в армії. Добровільно пішов, виявивши характер. Чим батька приємно здивував і порадував, а матір, мабуть, засмутив.
Донька, втім, теж готова стати спадкоємцем — у неї аграрна освіта, цілеспрямованість і хватки не позичати.
А тим часом
Банки неохоче видають кредит СВК «Перемога» навіть під драконівські відсотки. Торік, скажімо, Грищук три з половиною місяці оформляв позику в одному з банків Запоріжжя. Дали мільйон гривень на п’ять років під 24 відсотки. Фермер погасив кредит за два місяці. Поганий клієнт, сказали здивовані й розчаровані банкіри.
Серед багатьох запитань Віктору було запитання про його ставлення до слабкої статі.
— Давно прочитав «Воскресіння» Толстого, де розповідається про те, як Нехлюдов обходився з Катериною. Відтоді до жінок ставлюся з особливим пієтетом.
З повагою він ставиться до всього: до родини, до рідного села, односельців, яким постійно допомагає; до команди однодумців, друзів.
До землі, без якої й життя не життя.
 
Василівський район
Запорізької області.
Фото Леоніда СОСНИЦЬКОГО.
Із досьє «Голосу України»
Йому 19 листопада виповниться 53. Народився в невеликому селі на Поліссі. Закінчив Ленінградську академію ветеринарної медицини (1984) та Інститут політології і соціальної психології. Викладав у радгоспі-технікумі, випустив 1600 фахівців. Багато хто з них стали кандидатами наук. А його в науку не тягло. Та її плодами вміло й ефективно користується, очолюючи 12 років сільськогосподарський виробничий кооператив «Перемога».
Віктор Грищук — член обласної торгово-промислової палати. «Підприємець року-2009».
Завсідник виставок, поборник прогресивних технологій і сучасних сільгоспмашин.