Книжка — найкращий подарунок, згадала наша читачка Галина Бурса і до дня народження своєї подруги, що мешкає у США, вирішила надіслати літературно-мистецький альбом з репродукціями полотен відомих художників.

— Коштувало задоволення недешево, проте книжка була варта зазначеної на ціннику суми, — зауважує пані Галина. — На жаль, у книгарні я альбом не роздивилася як слід. Удома почала гортати сторінки й помітила плями, які «прикрашали» одну з репродукцій. Кілька сторінок тексту прочитати не вдалося — вони були міцно склеєні. Роз’єднати листки, не пошкодивши папір, було неможливо.

Жінка знову вирушила до книгарні — щоб повернути книжку або замінити її. Та працівники крамниці мали інші плани. «Уявіть собі, продавець заявив, що я сама зіпсувала книжку, — обурюється Галина Бурса. — Мовляв, читала її за вечерею і випадково вилила на сторінки щось солодке. От вони і позлипалися».

На суперечки в жінки не було часу, тож їй довелося залишити альбом собі. Для подруги пані Галина придбала інше, не заплямоване видання.

— Склеєні сторінки — це ознака відвертого браку. Ми у таких випадках завжди йдемо назустріч покупцеві, — коментує ситуацію консультант книгарні «Є» Євген. — Книжку приймаємо, читачеві повертаємо гроші. Для цього він має прийти до магазину з паспортом та принести чек, що засвідчує факт купівлі видання у нашій крамниці. Книжки належної якості не повертають — це чітко прописано в «Переліку товарів належної якості, що не підлягають обміну і поверненню», затвердженому постановою Кабінету Міністрів №172 від 19 березня 1994 року. Будь-яке друковане видання підлягає поверненню чи обміну тільки в разі виявлення браку — нерівних зрізів, «білих плям» замість тексту тощо...

Бруд на сторінках, стерта чи розмазана фарба, нечіткий друк літер, перевернуті догори ногами аркуші, відсутність певних сторінок або їх дублювання — це так само виробничий (поліграфічний) брак, пояснюють на кафедрі книгознавства і комерційної діяльності Української академії друкарства (Львів). Проте в Україні поняття «неякісна книжка» — швидше, філософське, аніж правове.

Держава висуває чіткі вимоги тільки до дитячої поліграфічної продукції та шкільних підручників. Зокрема, в таких книжках  заборонено друкувати кольорові літери. Видавці цією вимогою нехтують, тому що вважають абсурдною. Кольорові заголовки або заголовні літери — популярний елемент оформлення!

Для художньої книжки, розрахованої на маленьких читачів, існують застарілі санітарні норми і правила — «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей» — від 2007 року, розповідають поліграфісти. Регламентуються маса, формат книжки, а також вибір шрифтів, паперу, фарб, які не повинні шкодити здоров’ю, передусім зору дитини. Якість «дорослих» книжок держава не контролює навіть на цьому рівні.

— З боку Держкомтелерадіо існують поодинокі спроби створити відповідні документи силами УкрНДІ поліграфічної промисловості, — розповідає декан факультету видавничо-поліграфічної та інформаційної технології Української академії друкарства Ігор Миклушка. — Та комплексного підходу, який охоплював би технічні вимоги і стандарти для всіх видів друкованої продукції, немає. Тому деякі українські видавництва досі послуговуються радянськими стандартами та технічними умовами... Пригадуєте перефразований вислів Яна Чіхольда: «Зло — читати погані книжки, але ще більше зло — читати погано зроблені (в оригіналі — «оформлені») книжки»? Так от, у нас за таке зло розплачується лише споживач.

На переконання фахівців, книжки з поліграфічним браком взагалі не повинні потрапляти на полиці книжкових крамниць. Але якщо вже так сталося, що ви придбали «халтурне» видання, магазин зобов’язаний його замінити або повернути покупцеві гроші.

— Якщо за два дні домашнього читання книжка просто «випала» з палітурки — це теж ознака поліграфічного браку? — уточнюю в Ігоря Миклушки.

— Безперечно. У цьому разі споживач так само має право повернути неякісну книжку назад до магазину або обміняти її.

На жаль, у крамниці буває важко довести, що цим томиком ви не забивали цвяхи і не грали у футбол. Тому пам’ятайте: в разі відмови у виконанні своїх законних вимог споживач має право звернутися зі скаргою до найближчого управління з питань (або «у справах») захисту прав споживачів.

Але зауважень до змісту книжки ніхто не прийматиме.

— Жодних претензій до тексту (приміром, до якості перекладу) чи до прізвища автора бути не може, — каже письменник і видавець Віталій Капранов. — Навіть якщо на обкладинці написано одне, а всередині — інше, це ще не привід для повернення книжки.

— А що, й таке трапляється?

— Ну ви ж самі знаєте — видавці і письменники народ хитрий. Намагаються іноді щось таке впарити... Буває, обкладинка обіцяє трилер, а всередині — якась «жуйка». Ні-ні, на прямий обман споживача видавці ніколи не йдуть: приміром, не пишуть на обкладинці, що автор — лауреат Нобелівської премії, якщо він насправді не лауреат. Але додати трохи перцю — нормальна практика. Тому що обкладинка продає книжку. Хоча читач іноді буває незадоволений. Але це вже справа смаку.

В історії видавництва «Зелений пес» був кумедний випадок, коли весь наклад книжки виявився відвертим поліграфічним браком.

— Друкарня вклеїла всередину блок із текстом догори ногами, — пригадує Віталій Капранов. — Відкриваєш книжку — а там літери догори дригом! Ми півроку в судах провели... Поліграфісти доводили, що все зробили правильно. Мовляв, ви ж не попередили, як саме треба було вклеювати сторінки!