Запровадження в Україні нових санітарних норм і правил (СанПіНів) на питну воду може призвести до збоїв у роботі системи водопостачання. Про це заявила на засіданні прес-клубу «Аква» кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Науково-інженерного центру радіогідрогеоекологічних полігонних досліджень НАН України Марина Набока.
Нині воду контролюють за 26 показниками, в нових СанПіНах їх майже сто. «Навряд чи наші водоканали сьогодні зможуть виконати нові гігієнічні вимоги, — каже експерт. — Комунальні підприємства не мають необхідного обладнання, реактивів і навіть фахівців, здатних це забезпечити. Коли в 2003 році Європа переходила на нові стандарти стосовно води, вона встановила семирічний перехідний період!»
Раніше Україна контролювала якість питної води за радянським ГОСТом 1982 року. Сьогодні в нас фактично діють два документи — вже згаданий ГОСТ тридцятирічної давності та нові Державні санітарні норми й правила («Гігієнічні вимоги до питної води, призначеної для вживання людиною»), введені в дію в липні відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я від 12.05 2010 року.
Згідно з останнім документом, водопровідну воду мають контролювати, в тому числі, за показниками перманганатної окиснюваності. Вони «розкажуть» про наявність в «аква віті» органічних речовин — зокрема, нафтопродуктів і пестицидів. Крім того, за новими СанПіНами слід аналізувати питну рідину на наявність важких металів — ртуті, срібла й кадмію. Раніше подібних вимог не висували.
Споживача така новина надихає, але виробники налаштовані зовсім інакше. Та й в експертів документ викликає багато питань. «Він поєднав радянські вимоги до питної води, що містилися в ГОСТі, і російські, але далекий від європейських, — каже Марина Набока. — Приймався документ непрозоро і фактично без обговорення... З багатьох причин водоканали, швидше за все, домагатимуться відкладення запровадження нових гігієнічних вимог».
Цікаво, що європейську традицію контролювати якість водопровідної води на виході з побутового крана, а не з труби міського водоканалу в Україні переймати не поспішають. Немає такої норми й у нових СанПіНах. Тож найближчим часом з офіційних джерел споживач навряд чи дізнається про те, якими елементами таблиці Менделєєва вода «збагачується» на шляху від водоканалу до його будинку.
На тлі загальноукраїнських проблем з H2O якість столичної водопровідної рідини експерти вважають відмінною.
— Київська вода суворо контролюється за 26 показниками і є безпечною й щодо мікробіологічного, і щодо хімічного складу, — каже Марина Набока.
Кияни використовують змішану питну воду — отриману з підземних джерел і поверхневих вод (Десни й Дніпра). Ризик одержати недоочищену рідину зростає у разі аварійних ситуацій або паводків на річках. Для поліпшення якості питної води Марина Набока радить застосовувати давно відомі методи: відстоювання та кип’ятіння.