Рішення Київради передбачало готовність таких маршрутів уже цьогоріч
Якщо почитати повідомлення електронних ЗМІ про проблему велосипедних доріжок у Києві, то вона існує щонайменше 10—15 років. До того ж від самого дня появи кожен із столичних градоначальників обіцяв розв’язати її... найближчим часом. До речі, перший заступник голови КМДА Олександр Попов теж запевняв у цьому.
Начебто й підстави є: майже рік тому Київрада ухвалила рішення про створення 17 велосипедних маршрутів практично вздовж усіх магістралей. Загальна їх довжина мала становити 168 км. Вартість проекту — близько 100 млн. грн. Але ці кошти в бюджеті поки що не передбачені й існують тільки на папері.
Хоча міська влада пообіцяла, що вони з’являться вже... цьогоріч! Щоправда, в Асоціації велосипедистів кажуть: їх недостатньо, та й заплановані вони лише на лівому березі. А от у комунальному підприємстві «Київавтодор» не впевнені, що вдасться виділити смуги навіть на чотирьох вулицях. Мовляв, звузити дорогу для автомобілів і без того на проблемних — у плані заторів — магістралях складно.
Тим часом за облаштування доріжок намагаються боротися київські велосипедисти, які проводять усілякі акції біля КМДА, вимагаючи реалізації рішення Київради. Але поки що, крім обіцянок міської влади розв’язати проблему, їм не вдалося нічого домогтися. Навіть доріжка, котру 2005 року все-таки побудували на проспекті Григоренка, використовується для... паркування автомобілів.
То чому така потрібна й цікава справа ніяк не приживається в Києві? У місті, перенасиченому автомобілями, які забруднюють довкілля, у місті, де особистий двоколісний транспорт міг би значною мірою розв’язати проблему громадського? З другого боку, велосипед — це рух, здоров’я суспільства. Зрештою, чому в Києві поки що неможливо зробити те, що в інших населених пунктах Європи та світу стало невід’ємною частиною міських і сільських вулиць?
Здається, справа навіть не в нестачі коштів на це. І навіть не в бажанні або небажанні влади прокладати веломаршрути. Відверто кажучи, важко уявити, що, навіть облаштувавши доріжки, як належить — на проїзній частині вулиць за метр від тротуарів, ними будуть пересуватися велосипедисти. А хто в такому разі розганятиме припарковані не тільки на них, а навіть на самих тротуарах автомобілі?
От і виходить, що до велоїзди має бути пристосоване не так місто, як мізки його мешканців, які виконують правила дорожнього руху. І розуміють: якщо закон забороняє паркувати автомобілі на газонах, тротуарах або під вікнами власної квартири, то вони цього й не робитимуть. А також шанобливо ставитися до інших учасників дорожнього руху, у тому числі — до велосипедистів. А поки що на двох колесах на київські вулиці виїжджати небезпечно. Так само небезпечно, як і будь-яким іншим видом транспорту. Але для велосипедиста ДТП — це 99% смерть. Як зауважила одна моя знайома велосипедистка: тим, хто замість моргу потрапляє до лікарні, лікарі потім кажуть: «Ви народилися не просто в сорочці, а у вишитій сорочці». Це точно про нас...