Яка вона, нинішня молодь? Така само, як і ми, дорослі, соціальні групи, суспільні інститути, — різна. Відбутися, реалізуватися в житті юнакам і дівчатам дають змогу або перешкоджають умови (соціально-економічні, психолого-педагогічні тощо), які старше покоління для цього створює.
Величезне значення має, хоч як це банально звучить, приклад батьків, матерів, вихователів, учителів, викладачів у вузах, старших наставників і керівників виробничих колективів. Дуже багато чого залежить від того, якими цінностями живе старше покоління і які життєві смисли пропонує воно дітям та онукам. Заборони на зразок «це не можна» і повчання на зразок «саме так, а не інакше» завжди наштовхувалися на опір і протест. Цим грішить суспільне й сімейне виховання.
Цінності, ідеали, культурні традиції тощо будуть сприйняті молоддю позитивно, стануть її внутрішнім надбанням, якщо пропонуються дорослими як альтернативні, потенційні, розширювальні можливості юної особистості. Якщо будуть передбачати власний вибір і відповідальність. Заклик «не пали!» залишиться порожнім звуком, нісенітницею, якщо молодій людині не зрозуміла шкода паління (що вона значно більша, ніж очікуване від паління задоволення), невідомі або незрозумілі способи реалізувати себе якось інакше.
Необхідно докласти зусиль, щоб діти й підлітки розуміли, що якість їхнього власного життя вимірюється не тільки і не стільки матеріальним добробутом і навіть не фізичним благополуччям. Здоров’я суспільства, окремої сім’ї й конкретної особистості, що впливає на якість життя й залежить від нього, визначається духовним розвитком. Завдяки вічним моральним цінностям, високим життєвим сенсам людина стає людиною, а стосунки між людьми — людяними. Цей вектор має віддзеркалюватися у способі життя наших співгромадян, у програмах з виховання дітей і підлітків, із профілактики відхиляючої поведінки серед молоді.
Тетяна ГУРЛЄВА, науковий співробітник Інституту психології імені Г. Костюка АПН України.
