Буквально днями в районному центрі Болград з робочою поїздкою перебував перший заступник командувача Сухопутних військ Збройних сил України генерал-лейтенант Анатолій Пушняков. На стройовому плацу колишньої 45-ї механізованої бригади його зустрічали ветерани війни, керівництво району й військовослужбовці.

Генерал прибув у Болград для участі не в урочистостях, а для того, щоб дати старт відродженню військового гарнізону, який був у місті протягом 50 років, а потім у рамках скорочення чисельності Збройних сил його розформували. 98-ма повітряно-десантна дивізія на початку 90-х років була передислокована до Російської Федерації, а створена на її місці 1-ша аеромобільна дивізія Збройних сил України пізніше була розформована.

Сотні офіцерів і прапорщиків опинилися за бортом життя

Величезне господарство боєздатного з’єднання почали розкрадати мародери, які у своїй нахабності дійшли до того, що демонтували плити зі злітно-посадочної смуги військового аеродрому, який міг приймати абсолютно всі типи літаків. Сотні офіцерів і прапорщиків з’єднання опинилися за бортом армійського життя, а житлові будинки, в яких вони проживали, залишилися без житлово-комунального утримання.

Така ось сумна картина. Першими забили тривогу місцеві жителі. Не тому, що звикли до сусідства з військовослужбовцями, а тому що країна, яка розташована на іншому березі Дунаю, стала членом НАТО. Йдеться про Румунію. «Хто нас захищатиме?» — це запитання вони ставили свого часу тодішньому Президентові Віктору Ющенку (сам особисто був свідком того). Відповідаючи на запитання, Президент пожартував: мовляв, незабаром Україна вступить у НАТО й ніякого захисту не буде потрібно.

Згодом питання про бездумну демілітаризацію Одеського військового округу неодноразово порушував перший заступник голови Комітету Верховної Ради з національної безпеки і оборони Сергій Гриневецький. Міністерство оборони за нинішнього його керівництва дослухалося і до рекомендацій Верховної Ради, і до звернень громадян, котрі мешкають на півдні Одеської області.

Генерал Анатолій Пушняков, котрий прибув до Болграда, був присутній на першому шикуванні особового складу новоствореної 12-ї окремої механізованої бригади. Командир бригади полковник Олексій Джолоса доповів про готовність особового складу до виконання поставленого завдання.

Завдання це просте — потрібно відновити зруйнований за останні п’ять років житловий та казармений фонд, відремонтувати злітно-посадочну смугу військового аеродрому, клуб, їдальню, лазнево-пральний комбінат, навчальні класи, парки для зберігання й обслуговування бойової техніки. Тобто протягом шести місяців 12-та механізована бригада, по суті, виконуватиме ремонтно-будівельні роботи, результатом яких стане прибуття в Болград нових військових частин і з’єднань. 12-та мехбригада повністю складатиметься з військовослужбовців-контрактників, а це означає, що місцеві молоді люди, котрі залишилися без роботи, зможуть сміло йти у військкомати із проханням про зарахування на контрактну службу.

Той, хто піднімається, стає сильнішим

Одеську область завжди називали опорним краєм України. Тут були наймобільніші, наймеханізованіші з’єднання й частини, які могли захистити державу від будь-якого нападу будь-якого ворога. Все це в минулому. За військовими оцінками експертів, сьогодні у разі форсування ворожими збройними силами річки Дунай вони безперешкодно, не зустрічаючи опору, за три години від державного кордону дістануться Одеси. Бери, вороже, Україну голими руками.

Відродження української армії, нехай не звучать ці слова пафосно, починається з Одеської області. Начальник Генерального штабу — головнокомандувач Збройних сил України генерал-полковник Григорій Педченко (до слова, він є депутатом Одеської обласної ради) свого часу три роки командував військами Південного оперативного командування. І ситуацію в Одеській області знає досконало. Свого часу йому довелося відбивати потужні наїзди з рідного Міністерства оборони, чиновники якого вимагали від нього негайного продажу спритним комерсантам за безцінь військових аеродромів і військових містечок. Генерал атаки чиновників у військових мундирах відбив, тому що свято вірив, що час відродження української армії не за горами.

У Болграді сьогодні цілодобово тривають відбудовні роботи у військовому містечку. Звичайно, ця робота почалася не з нуля: стіни в казармах залишилися, а в деяких — навіть дахи є. Відсутні каналізація й водопровід — мародери викопали труби, на стройових плацах — величезні купи сміття, біля Будинку офіцерів — згарище зі спалених книг бібліотеки й музичних інструментів. Таке враження, що бойові дії тут щойно завершилися. Біля однієї з куп сміття я зупинився й підняв перше, що трапилося під руку. Це була книга про бойовий шлях гвардійської, повітряно-десантної Свирської 98-ї дивізії. А поруч — журнал бойової підготовки 1-ї роти 25-ї механізованої дивізії.

Цими днями фахівці Міністерства оборони завершують інвентаризацію військового майна й земель, які раніше займали Збройні сили. Багатьох об’єктів і багатьох тисяч гектарів уже не дорахувалися — їх продали за безцінь, здали в оренду. Але й майна, що залишилося, і території цілком достатньо для того, щоб по цеглинці починати будувати те, що було зруйновано. Адже справедливо кажуть: той, хто піднімається, стає сильнішим.

Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.

Коментар генерал-полковника Григорія ПЕДЧЕНКА, начальника Генерального штабу — головнокомандувача Збройних сил України:

— Присутність військових у Болграді необхідна з оперативних і стратегічних причин. Як людина, як громадянин вважаю, що колишнє керівництво України діяло недалекоглядно. Таке враження, що територія південних районів Одеської області готувалася не для нашої армії. Найперше наше завдання — відновити військові містечка. У концепції реформування Збройних сил України відведено місце й Болграду.

Нам потрібно закачати рукави й зробити все, що ми зобов’язані зробити. Наша діяльність має відповідати інтересам національної оборони. Не треба перед Україною бряжчати зброєю, лякати й вказувати, як нам жити.