Україну вважають однією з найменш забезпечених в Європі країн за запасами місцевих водних ресурсів у розрахунку на одну людину. Рівненщина — на шостому місці з цього показника серед областей нашої країни. Тож є підстави для хвилювань, що навіть у такому регіоні, який багатий на водойми (а це 171 річка, 12 водосховищ, 1156 ставків, 53 озера, 270 джерел), вода, особливо питна, може стати дефіцитом. З цим погоджується і начальник обласного управління водного господарства Леонід КАМЕНЧУК.

— Ось чому стараємось переконати мешканців області, щоб вони раціонально використовували воду, не забруднювали водойми, — каже Леонід Іванович. — Співпрацюємо зі школами, щоб там змалечку прищеплювали дітям бережне ставлення до води. На водних об’єктах з цією метою відкриваємо пам’ятні знаки.

Донедавна навіть Рівне мало дефіцит питної води. Її подавали за графіком, допоки не було побудовано горбаківського водогону. На якийсь час цю проблему знято. Але науковці застерігають, що вже намічається дисбаланс — водозабір може переважити поповнення запасів певного водоносного горизонту (а він поповнюється за рахунок дощів, танення снігу). Особливо це було помітно нинішнього спекотного літа, коли дощів випадало мало. А сьогодні весь водозабір по місту Рівне беремо із свердловин, це добра вода, яка не потребує великої очистки, але її потрібно раціонально використовувати.

Якщо в обласному центрі городяни мають лічильники обліку використання води, а отже, економлять її, то у селах з цим гірше — дехто має свої свердловини, до того ж не обліковані, колодязі, тож практично не економлять воду. Адже із тисячі населених пунктів області тільки у 260 є централізоване водопостачання, де ще можна вести мову про облік використаної води.

— Але ж, певно, тут виникає ще й проблема якості питної води? Адже якщо на централізованих водозаборах та водогонах вона контролюється, то у всіх колодязях важко це робити.

— Практична порада: господарі колодязів повинні бути зацікавлені у тому, щоб споживати якісну питну воду. Для цього вони можуть надати проби її у санстанцію. А взагалі-то в області 58 населених пунктів, де є проблема з якісною питною водою. Передусім це стосується села Пугач Сарненського району, де люди більше тридцяти років користуються привізною водою. Але цю проблему розв’язують — тут будуватимуть першу чергу водогону, гроші на це виділили з обласного і районного бюджетів.

У найближчій перспективі потрібно розв’язати проблему з водопостачанням трьох сіл у Гощанському районі, що і передбачено відповідною обласною програмою. Адже введення в дію потужностей гощанського водозабору підземних вод для потреб міста Рівне розв’язало проблему із забезпеченням обласного центру водою. Однак водночас послужило одним із чинників утворення депресійної воронки площею близько 200 тисяч квадратних метрів у басейні річки Горинь. Через це склався значний дефіцит питної води у сільських населених пунктах, що прилягають до водозабору, відбулося розтріскування і просідання землі на площі понад 800 гектарів.

Тому, вважаю, нам треба дуже обережно ставитись до водопостачання з підземних горизонтів і у деяких випадках навіть розглядати можливість будівництва поверхневих водозаборів.

— Але ж вода у них не така чиста, туди потрапляє все, що завгодно, особливо із сміттєзвалищ, де при розкладі сміття спостерігається вся таблиця Менделєєва?

— Справді, для очищення такої води, приведення її до стандартів питної, потрібні великі затрати. Але ми повинні бути готовими до того, що рано чи пізно така необхідність може виникнути. А щодо сміттєзвалищ, особливо несанкціонованих, то вони спричиняють забруднення повітря, ґрунту, водойм, річок, підземних вод. Основним і найнебезпечнішим забруднювачем є фільтрат, який формується у відвалах звалища при взаємодії відходів з атмосферними опадами, що інфільтруються. Фільтрат містить численні компоненти розпаду органічних і мінеральних речовин, з’єднання миш’яку, кадмію, хрому, свинцю, ртуті, нікелю, нафтопродукти та інші токсичні речовини, які практично на жодному сміттєзвалищі не знешкоджуються, а інфільтруються в ґрунт і потрапляють у ґрунтові води, до водних об’єктів.

Звичайні тверді побутові відходи сучасного міста містять близько ста найменувань токсичних з’єднань. Так, у поверхневих водах і донних відкладах біля захоронень відходів концентрація свинцю перевищує фонові показники у 4—36 разів, цинку — 2—14 разів, ртуті — 950 разів, вісмуту — 180 разів.

Тому з точки зору екології відходи є важливим місцевим чинником та основними джерелами довготривалої негативної дії на довкілля.

— Чи можна якось зарадити такій негативній дії на довкілля і насамперед на воду?

— Один із шляхів розв’язання проблеми нейтралізації токсичної дії відходів запропонували науковці Національного університету водного господарства та природокористування. Це інноваційний проект безпечного збереження побутових відходів. Він передбачає укладання відходів, їхнє пошарове пересипання адсорбційно-акумулюючим матеріалом і влаштування відвідних засобів, що представляють собою траншеї-поглиначі, заповнені адсорбційно-акумулюючим матеріалом, які виконують по периметру полігона. В якості природного сорбенту — туфи. За даними науковців, у світі є 24 різновиди туфу, однак необхідні адсорбційні властивості мають цеоліт-смектитові туфи, досить поширені у нас в області, зокрема, у Костопільському районі.

І сьогодні спільними зусиллями влади, водогосподарсько-меліоративних та екологічних служб, за допомогою міжнародних програм плануємо розв’язати проблему захисту природних вод від техногенних забруднень не тільки на Рівненщині, а й в інших областях.

— Кажуть, що найсмачніша вода — з джерел. Як у нашій області з цим?

— У нас на сьогодні обліковано 270 джерел. Боляче дивитися, як деякі з них люди захарастили різним сміттям, занедбали. Через це джерела втрачають свою функцію — дати можливість напитися. Ми щороку спільно з органами місцевої влади та з держуправлінням екології здійснюємо заходи з облаштування цих водних джерел: вже окультурили 119 із них. Приємно, що до цієї справи долучаються територіальні та релігійні громади, підприємці, тому джерела після їх облаштування одразу стають місцями паломництва, проведення обрядів тощо. Цього року розпочнемо роботи з облаштування джерела при в’їзді в Рівне, на що виділено 250 тисяч гривень.

Інтерв’ю взяла Олександра ЮРКОВА.

На знімках: ось так яскраво облаштували джерело в урочищі «У Хоми» біля села Берестя Дубровицького району; пам’ятний знак біля річки Льва у Рокитнівському районі.

Фото автора.