Цьогорічний жовтень увійшов в історію держави як місяць наймасштабніших трагедій на автошляхах. Скажімо, одна тільки резонансна дорожньо-транспортна пригода у Марганці на Дніпропетровщині забрала життя 44 людей. Тривожними повідомленнями про криваві наслідки водійської безпечності в інших регіонах країни рясніли шпальти практично всіх ЗМІ. Складається враження, що порушення правил дорожнього руху, встановлених вимог безпечної експлуатації транспортних засобів стає якоюсь страшною нормою. ДАІ, інші зацікавлені міністерства і відомства в терміновому режимі проводять низку всіляких рейдів, операцій, місячників. Але чи зарадять такі заходи, щоб уникнути смертей на автошляхах та вулицях України?
Викласти своє бачення розв’язання цієї проблеми редакція попросила відомого автоексперта, члена Громадської колегії з безпеки дорожнього руху при Департаменті ДАІ МВС України Олександра ФОМЕНКА.
— Скажу відверто, такими наскоками, особливо репресивними методами, цю проблему розв’язати неможливо. І ми про це вже не раз вели мову на шпальтах «Голосу України».
Виходячи з досвіду багатьох країн Європи і світу, де є вражаючі результати у зменшенні кількості загиблих у ДТП (Німеччина, Японія, Франція, Швейцарія і багато інших), а також керуючись рекомендаціями Генеральної Асамблеї ООН, Першої Всесвітньої конференції з безпеки дорожнього руху (Москва, 19—20 листопада 2009 року), насамперед слід удосконалювати державну систему забезпечення безпеки дорожнього руху. В Україні щонайперше слід створити орган, який узяв би на себе координацію роботи міністерств, відомств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, об’єднань у розв’язанні цієї багатопланової національної соціальної проблеми. Для цього не потрібні додаткові кошти, адже до складу цього органу мають увійти представники зазначених установ. Інша річ, що він не може працювати без відповідного документального забезпечення — проектів законодавчих, урядових актів, державних програм, які мають базуватися на науковому аналізі стану і причин високої аварійності, тобто бути науково обґрунтованими. У торішньому грудневому номері «Голосу України» я акцентував увагу читачів на зверненні до Прем’єр-міністра України з цього приводу, яке підписали відомі вчені, заслужені діячі різних галузей, представники ЗМІ та громадських організацій. Пропонувалося створити Державний науково-дослідний інститут з проблем безпеки дорожнього руху. Його найперше завдання — досконало вивчати причини великої кількості ДТП і високої тяжкості їхніх наслідків, довгочасних заторів у русі транспортних засобів, низької ефективності каральних і профілактичних заходів, інших чинників цієї проблеми, опрацьовувати результати, готувати обґрунтовані рекомендації щодо шляхів їх вирішення і вносити на розгляд координаційного органу чи у відповідні урядові інстанції.
— Олександре Яковичу, чи сталися якісь зміни після згаданого звернення до уряду?
— Хоч як прикро, але очікуваних змін не сталося. Ще 29 березня 2006 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №388 «Про утворення Координаційної ради з питань безпеки дорожнього руху». І тільки через чотири з половиною роки, тобто 29 вересня 2010-го, відбулося перше її засідання, на якому прийняли рішення про створення робочої групи, що має готувати плани роботи і відповідні матеріали для розгляду. Серед її членів — представники установ, які входять до складу Координаційної ради. Постає запитання: чи зможе група цих людей без належного науково-аналітичного дослідження виокремити найактуальніші проблеми й підготувати обґрунтовані пропозиції? Моя відповідь: ні. Тому що кожна установа буде «тягнути ковдру» на себе. А компроміси в цій справі неприпустимі, адже це не політика. Такий висновок повністю підтвердило, наприклад, вивчення 900 пропозицій щодо змін і доповнень до Правил дорожнього руху, де домінував принцип «своя сорочка ближче до тіла». Отож і вийде, як у байці Крилова про Лебедя, Рака і Щуку. А тим часом кількість трагедій на вітчизняних автошляхах щоденно зростає.
— Як досвідчений експерт і аналітик чи можете стверджувати про зміни на краще за цей час у дорожньому русі у світовому масштабі?
— Так, зокрема, Генеральна Асамблея ООН в черговий раз розглянула питання «Глобальна криза в галузі безпеки дорожнього руху» і прийняла запропоновану Російською Федерацією резолюцію, якою 2011—2020 роки оголошено десятиріччям дій за поліпшення безпеки дорожнього руху. Активізували свою діяльність із попередження дорожньо-транспортного травматизму ВООЗ, Всесвітній банк, Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, низка інших міжнародних організацій. Провідні вітчизняні вчені, представники громадських організацій у черговий раз звернулися вже до Президента з пропозиціями стосовно підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні.
Увагу керівництва держави сконцентровано на тому, щоб розглядати цю проблему як реальну загрозу безпеці України. У США, Російській Федерації саме президенти особисто переймаються цими питаннями. Тому і внесено пропозицію підпорядкувати Координаційну раду з питань безпеки дорожнього руху безпосередньо Президенту України та надати їй статусу національної. А для забезпечення ефективної діяльності створити Державний науково-дослідний інститут проблем безпеки дорожнього руху. Звісно, для цього необхідні деякі кошти з державного бюджету. Але хіба можна порівняти ці витрати з ціною людських життів, а Україна, як відомо, втрачає щорічно в ДТП 5—9 тисяч працездатного населення.
Кардинальні зрушення у розв’язанні цієї проблеми є особливо нагальними, оскільки згідно із соціологічними дослідженнями 79 відсотків водіїв і 74 відсотки пішоходів украй незадоволені станом справ з аварійністю та безпекою на вулицях і шляхах держави. Звідси можна зробити висновок, що 46 мільйонів мешканців України — водіїв, пішоходів і пасажирів — чекають від влади країни ефективних кроків із підвищення безпеки дорожнього руху.
Розмову вела Тетяна КОРН.
