Від прямолінійності — до прямодушності

Прямо скажу, очі наших очільників ледь не зволожуються, щойно надходить час чергового засідання Комітету з питань економічного співробітництва україно-російської міждержавної комісії, а погляд на реалії той само, що був навесні. Тому в рішеннях — прямолінійність (приміром, будувати міст через Керченську протоку до проведення делімітації кордонів), а в очах — прямодушність (і збудувати до 2012 року!).

Тоді нас запевняли, що ГТС не є предметом перемовин про створення СП із «Газпромом». Тепер усе змінилося, навіть за того, що запропоновані росіянами ямальські та астраханські родовища через складність їхньої розробки й надмірну місткість сірки в газі економічно невигідні. Головне, на думку Прем’єр-міністра України, інше: аби ринкові частки в СП були рівні, а участь сторін — рівноправна. Не знаю, що й кому це навіяло, а мені згадався квітень, харківські домовленості президентів щодо «взаємної» вигоди від угоди про подовження оренди Чорноморського флоту до 2042 року в обмін на 30-відсоткову знижку на природний газ. Вигода пройшла повз нас, як транзитна. Одержавши європейські ціни на газ, ми здали свою територію за орендну плату, яка в рази менша за європейську. 30-відсоткова знижка не виправила ані критичного фінансового стану НАК «Нафтогаз України», ані справила бодай мізерного позитивного впливу на вартість газу для населення.

Облишмо це, під час переговорів із російським прем’єром Володимиром Путіним газової теми уникали. На сторожі стратегічної цнотливості української ГТС ще стоїть чинне законодавство. До того ж Володимир Путін не гірше за українського прем’єра розуміє, що умови, які на разі регулюють створення україно-російського СП, загрожують Україні втратою частини доходів від транзиту й контролю над ГТС. А нашу вигоду від перегляду цінової формули перекриває збільшення обсягів закупівлі газу в «Газпрому», про що вже нібито домовилися. Вигода від газового СП пройде повз українського споживача транзитом. Бо вартість енергоносіїв в обох країнах тільки теоретично кореспондується із сімейними статками та інфляцією через зловживання та корупцію, прокрустовою залежністю виробників і переробників продукції від монопольних постачальників газу. Й так далі. Судячи з того, що в парламент уже «зайшов» законопроект про зміни до Закону України «Про трубопровідний транспорт», ГТС може втратити свою стратегічну цноту, але на разі Володимир Путін говорив про більш приємне. Про товарообіг між країнами, який зріс від початку року на 77 відсотків, дякуючи політичним змінам в Україні. Але це фоновий висновок дипломата, бо з контексту випадає і зона вільної торгівлі, й компенсаторні набутки від втрат у торгівлі з країнами ЄС, і законодавчі особливості підтримки національного експортера в обох країнах тощо.

Транзитна вигода в торговельно-економічних взаєминах із Росією — явище поширене, майже інфекційне, недосяжне й летюче, як слід від реактивного літака. Через це, наприклад, не вдалося підписати, обмежившись парафуванням, міждержавну угоду про транзит нафти. З літаками завжди простіше, їх можна промацати.

Перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв вітає створення СП між Об’єднаною авіабудівною корпорацією (ОАК) і українським державним авіабудівним концерном «Антонов» з огляду на маркетингові перспективи. Й навіть бачить майбутню лінійку лайнерів, з якою можна буде вийти на зовнішній ринок. Чому б ні? Але тільки, якщо: а) закрити очі на те, що державні холдинги на кшталт концерну «Антонов» не мають права створювати спільні підприємства, їх ще треба корпоратизувати; б) якщо українські конструктори вдосконалять технічні характеристики низки літаків; в) якщо авіабудівні гіганти, з якими доводиться конкурувати, заклякнуть у своєму розвитку бодай на десять років: г) якщо пасажирський дивізіон ОАК виборсається з чорної смуги колосальних збитків і боргів. Нагадаю, торік ОАК здала в експлуатацію лише 14 пасажирських літаків, при тому що її кредитна заборгованість сягала 119 мільярдів рублів. Прем’єр-міністр РФ Володимир Путін дорікав, що більша її частина не забезпечена майбутньою виручкою або прибутком. ДАК «Антонов» викуповує 50-відсоткову частку керуючої компанії «ОАК — Цивільні літаки», а відтак перебирає частину відповідальності за зобов’язання свого партнера. Не мала баба клопоту й купила порося.

Зрештою, судячи з підписаних угод у ході жовтневого засідання Комітету з економічного співробітництва україно-російської міждержавної комісії, одним поросям не обійшлося. Підписано угоду про створення ще одного СП у сфері збагачення урану. Добра річ. І глава держкорпорації «Росатом» Сергій Кирієнко має рацію: у такого потужного експлуатанта АЕС, як Україна, має бути гарантований доступ до послуг зі збагачення урану. До російських послуг, чи то пак технологій, палива і реакторних установок, які вже давно не мають попиту на світовому ринку. Й потім, одна річ допомогти збудувати високотехнологічне виробництво, інша — створити спільне підприємство за схемою, яку росіяни використали з казахськими партнерами 2006 року. Вона, як відомо, принесла Астані замість власних потужностей зі збагачення власного урану російські — Уральського електромеханічного комбінату (Свердловська область). Схеми «Росатома», а компанія ТВЕЛ, яка скріпила своїм підписом домовленість про створення україно-російського СП, є його сателітом, адекватні планам, окресленим на попередньому засіданні Комітету з питань економічного співробітництва у Сочі. Серед іншого йшлося про підписання довгострокового контракту на постачання палива після 2010 року. Але вже через кілька місяців Сергій Кирієнко одержав від Володимира Путіна подяку за... безстроковий контракт, привезений з Києва. Пригадується, тоді, поцікавившись у одного науковця-атомника звично: «Як справи?», я несподівано почув у відповідь: «Наш ринок закріпачили».

Прямо кажучи, ми прожили надміру заполітизований жовтень. І не тільки через вибори до місцевих органів влади. А й тому, що малий і середній бізнес таки спромігся здійняти неабияку хвилю протесту проти запровадження в країні нових правил гри в чи не найрезонанснішому законопроекті Податкового кодексу. Малий непомітний бізнес за місяць ніби подорослішав. Під орудою віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка вже «спекли» законопроект Митного кодексу, тому скажу коротко про те, що спричинило, на мій погляд, невдоволення пікетників. Розробники законопроекту спробували прибрати спрощену систему оподаткування завдяки фіскальному тиску. Зважаючи на соціальну природу малого та середнього бізнесу, це означало рубати з плеча. Збільшувати податкове навантаження і скорочувати коло платників за спрощеною системою оподаткування за наявності корупційного податку за послуги всілякого роду перевіряльників і регулювальників — означало штовхати підприємців у тінь або записувати їх у безробітні, просто кажучи, — різати по-живому. Зрештою, численних протестів підприємців, які акомпанували доопрацюванню законопроекту, можна було й уникнути, якби представники уряду виконали доручення прем’єра обговорити нову редакцію кодексу віч-на-віч із підприємцями, але цього не сталося. Тому, на думку експертів ради підприємців при уряді, якщо прийняти в цілому законопроект у тому вигляді, який він мав на останню декаду місяця, дві третини «спрощенців» просто зникне.

Неабиякі прикрі сюрпризи очікують і аграріїв. Я маю на увазі навіть не нульову ставку з поверненого ПДВ, на чому аграрії втратять щонайменше кілька мільярдів гривень. А честь розподіляти пільги у вигляді ПДВ виробникам продукції тваринництва, яку відтепер нададуть чиновникам. Корупційний податок — адміністративно не скасуєш.

Податкова реформа не терпить прямолінійності. На прямолінійне протиставляння інтересів бізнесу різних калібрів підприємці реагуватимуть також прямодушно — пікетами. Бо за рахунок своєї арифметики вони годують сім’ї і не бажають втрачати робочі місця завдяки прямолінійній арифметиці уряду.