Безкоштовний документ за власні гроші

Сьогодні інакше як передвиборною кампанією цю акцію на місцях ніхто із чиновників не оцінює. З перших днів дії постанови Кабміну було очевидно, що в такі короткі терміни та за такого скупого фінансування зрушити з місця справу не вдасться. Але, як і будь-який інший наказ згори, на місцях кинулись виконувати все обіцяне урядовцями. Про те, на яке пекло перетворились будні чиновників із управління Держкомзему в області, сьогодні навіть згадувати не хочуть. Це ж тільки уявити, що із більш як 1400 населених пунктів краю одночасно посипались заяви. Чого тільки варті були гарячі телефонні лінії, які повинні були обов’язково запрацювати. Щодня на них приходило понад сотню дзвінків, і кожен потрібно було не просто опрацювати, а дати офіційну відповідь. Юристи управління захлинались у паперовій писанині.

Але й це було не найважчим. Як вимагала постанова, лише дві державні установи в області, замість кількох десятків приватних, отримали право виконувати всі роботи. Мета такого суворого обмеження була, начебто, благородна — не розпорошувати, а головне — контролювати державні кошти, які спрямовувались на виготовлення актів. Та обидві структури просто захлинулись від фізичного навантаження. Так звані «польові» виїзди, коли на місці потрібно провести обмірювальні роботи, потім виготовлення технічної документації, далі реєстрація — ось що забирало найбільше часу і зусиль.

Однак варто зауважити, що за постійного контролю та нагадувань згори, тоді за кілька місяців вдалось зробити стільки, скільки не виконувалось роками. Сьогодні область звітує про більш як тридцять тисяч виготовлених, зареєстрованих і виданих документів.

Однак в цілому проблему видачі земельних актів це так і не вирішило. Нині кількість документів, які необхідно зареєструвати і видати, перевищує 269 тисяч. Навіть за вже згаданих шалених темпів роботи такий обсяг не здолати і за п’ятирічку. Але не тільки нестача достатньої кількості фахівців, транспорту, технічних засобів гальмує справу. Нездоланною перешкодою було і залишається фінансування.

Якщо власникам земельних ділянок і був обіцяний безплатний документ, то хтось все-таки мусив за нього заплатити. Як пригадують в обласному Держкомземі, початкова вартість держакта була визначена трохи більше як у півсотні гривень. Дуже швидко стало очевидним, що такий кошторис надто малий. Тому й збільшили його майже вдвічі.

Звідки взялись саме такі цифри? Важко сказати, але складається враження, що підрахунків собівартості цієї роботи ніхто так і не проводив, просто сума, котру на той час можна було витягнути із стабілізаційного фонду, механічно була поділена на загальну кількість необхідних для виготовлення актів.

Та поки чиновники на місцях в один голос доводили, що собівартість значно вища, фінансування взагалі було призупинено. Про безплатні документи землевласникам довелось забути на довгі місяці. При цьому вже було укладено понад 66 тисяч договорів на виготовлення технічної документації та державних актів. Ще майже у дванадцяти тисячах випадків власники ділянок за свій рахунок зробили технічну документацію і уклали безкоштовні договори на виготовлення лише актів. Їм залишався лише один крок до отримання омріяного документа, але не судилося...

Тільки наприкінці жовтня рахунки в казначействі розблокували, і дія відповідної постанови відновлена. Але втіхи від цього мало, бо коштів, необхідних для виконання всього обсягу робіт, як не було, так і немає. Проте фінансування дасть змогу завершити лише розпочате минулого року. А коли і в якій кількості надійде наступний грошовий транш, на місцях ніхто не знає. Тому скласти навіть приблизний графік виконання робіт неможливо.

Втім, із будь-якої ситуації вихід є, і, як це часто буває, він — платний. Все те, що було наказано робити безплатно державним підприємствам, залюбки беруться виконати приватні. При цьому вартість державного акта обійдеться замовнику у шістсот — вісімсот гривень. Все залежить від того, як свої послуги оцінює фірма.

Що й казати, різниця між цифрою, яку держава визнала достатньою для виготовлення акта, і тією, що називають приватники, разюча. То яка з них правильна?

З одного боку, державні виконавці робіт переконані, що бюджетні кошти занадто скромні, і вкластись у визначені рамки неможливо. Справді, чого, скажімо, варті транспортні витрати, пов’язані з виїздом на місце. Тільки вони можуть з’їсти левову частку виділених грошей. А ще ж є маса технічної роботи, котра також коштує недешево.

Все це ретельно враховують приватні фірми. Але чи тільки це? Складається враження, що на цій справі їм вдається мати чималий прибуток. Причому за рахунок тих, кому взагалі все обіцяно безплатно.

Хто, кому і скільки повинен платити, за яку роботу, і чи справді потрібні всі папери, копії, довідки та дозволи, кожен із яких теж коштує чимало — всі ці запитання буквально з першого дня мучать тих, хто починає оформлювати земельні документи. Чого тільки варта катавасія із заміною старих зразків державних земельних актів на нові. А тих — на ще новіші? А постійні зйомки і заміри одних і тих самих земельних ділянок? А довгі черги? А ще довші терміни виконання робіт? А всі пекельні муки бюрократичної тяганини?

Формально весь цей шлях є значно коротший і легший: пиши заяву на видачу акта, додавай рішення місцевої ради щодо приватизації і ще копію паспорта та ідентифікаційного коду — і через місяць забирай готові акти. Але не варто забувати, що, як правило, заяви і всі документи подаються тільки у чітко визначені дні й навіть години. Що рішення сільради можна очікувати пару місяців. Що поки сам не привезеш землеміра на своє подвір’я, там його не дочекаєшся. Якщо ще й додати перебої з фінансуванням, то про місяць очікування нічого й мріяти.

У результаті оформлення земельної документації стає одним з найважчих випробувань для землевласника. А пройти його змушені сотні тисяч подолян. При цьому кожен ставить одне і те саме запитання: невже процедуру не можна зробити простішою і доступною для кожного?

Як показало життя, запропонований торік варіант — всім і в найкоротші терміни безплатний земельний акт — виявився нереальним. Принаймні за теперішнього бюджету. Та чи потрібна така щедрість за державний рахунок? Можливо, її й справді варто проявити для пільгових категорій. Але говорити про подарунки, котрі, врешті-решт, обертаються мільярдними бюджетними витратами, було ранувато.

Чи не краще чесно визнати, що будь-яка послуга має свою ціну, головне — гарантувати, аби вона була справді реальною і доступною. Думається, такі гарантії з боку держави коштували б значно дорожче, ніж багатомільярдні бюджетні витрати на безплатні акти.

Хмельницька область.