Мабуть, немає такої людини, яка б не чула про судових експертів. Дехто може думати, що вони чарівники — бачать те, що інші не змогли. Наприклад, установити, яку зброю було застосовано, в якій послідовності та хто скоїв злочин, або навіть з’ясувати, чи писав Дантес Пушкіну анонімні листи, які негативно вплинули на їхні стосунки (було й таке дослідження). Що ж таке експертиза, яка її природа, чи повинна експертна діяльність мати науковий характер чи бути тільки прикладною, в чому принципова різниця в статусі експерта й фахівця, чи потрібна нам правова експертиза? На ці та інші запитання шукали відповіді учасники міжнародної науково-практичної конференції «Судова експертиза, сучасний стан і перспективи розвитку», що відбувалася наприкінці минулого тижня в Києві.
Коло обговорюваних питань справді було дуже широким. І це не дивно, адже спеціальні, по суті експертні, знання вкрай необхідні при відправленні правосуддя практично в усіх сферах діяльності людини. Та й назви секцій, створених на конференції для обговорення проблем, говорять самі за себе: «Актуальні питання криміналістичної експертизи», «Сучасні фізико-технічні, хімічні й біологічні методи дослідження», «Питання вдосконалення методології експертного дослідження дорожньо-транспортних пригод», «Тенденції розвитку будівельно-технічної експертизи», «Актуальні питання судово-економічної експертизи», «Судово-психологічна експертиза у вирішенні завдань судово-слідчої практики», «Актуальні проблеми теорії й практики експертизи об’єктів інтелектуальної власності». І це ще не все. З’ясовується, уже сьогодні фахівці проводять антикорупційні експертизи та експертизи у віртуальних комп’ютерних мережах.
Як закордонні, так і вітчизняні фахівці на конференції відзначали негативну тенденцію згортання бюджетного фінансування наукових досліджень експертних установ. Директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, доктор технічних наук Володимир Кисельов вважає, що кожна експертиза є не що інше як дослідження експертів на основі спеціальних пізнань матеріальних об’єктів, явищ і процесів. Невже таке дослідження не можна віднести до розряду прикладного наукового або науково-технічного дослідження? — запитує В. Кисельов. Він вважає, що можна. Результати експертиз передусім ґрунтуються на глибоких, фундаментальних теоретичних дослідженнях, а розробка нових методів проведення експертиз узагалі без науки неможлива. Відмова від наукових досліджень в експертних установах призведе до застою в галузі розвитку експертної діяльності. Та й закон про експертизу варто було б назвати не «Про судову експертизу», а «Про судово-експертну діяльність», що повніше відображало б суть роботи експертів.
Гостру дискусію викликав виступ постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді, доктора юридичних наук Анатолія Селіванова про необхідність і можливості застосування в судовій юрисдикції правової експертизи.
Без наукової правової експертизи суддя не повинен мати право приймати у провадження справи, призначати їх до слухання, — вважає професор А. Селіванов. Розгляд у суді всіх правових спорів має починатися з визначення судової юрисдикції. Також А. Селіванов спробував визначити предмет і об’єкт правової експертизи.
Професор кафедри цивільного права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, доктор юридичних наук Наталя Кузнєцова вважає, що сьогодні правова експертиза в аспекті сучасного розуміння судової експертизи занадто далека. Якщо говорити про предмет експертизи, то сьогодні при призначенні експертизи суд може ставити питання експертові, які повинні стосуватися лише предмета доказування у справі, що розглядається в суді. Питання, що ставляться по застосуванню правових норм або їх тлумаченню, не можуть ставитися перед експертом. Це вимога чинного законодавства України. Для посилення ролі експертів і фахівців, яких залучають до встановлення істини в суді, Н. Кузнєцова вважає, що законодавство України потребує якісних змін.
У результаті дводенної роботи учасники конференції змогли поділитися наявними проблемами в судово-експертній галузі, обмінятися досвідом, повідомити колег про свої досягнення і виробити рекомендації для органів державної влади щодо вдосконалення законодавства.
І в перерві конференції дискусії не припинялися
На знімку (зліва направо): постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Анатолій Селіванов, відповідальний секретар з випуску збірника «Кримінальна і судова експертиза» Богдана Ісакович, директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Володимир Кисельов, завідувач кафедри криміналістики юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка Іван Котюк.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
