Ефективне, кваліфіковане правосуддя безпосередньо залежить від суддів, які застосовують свої знання різних галузей права, розглядаючи справи відповідно до процесуальних вимог. Проте судовий процес кримінальних, адміністративних чи цивільних справ, а особливо господарських, завжди грунтується на доказах, які мають оцінюватися з позицій закону виключно судами. Для встановлення істини у кожній судовій справі суди використовують експертизу, яка чим далі більше відіграє важливу роль у судочинстві. Без експертів у складних справах обійтися неможливо, а тому закон розглядає їх як фахівців із спеціальними знаннями.
Закон про судову експертизу не передбачає, щоб суди призначали цей вид експертизи, і тому вона повноцінно допомагає вирішенню складних питань, коли справа розглядається в Конституційному Суді України. Ця стадія підготовки до розгляду як теоретичних, так і практичних питань у колишній справі обов’язкова. Інститут експертизи обов’язковий і в процесі нормотворення. І ніхто у цих випадках не стверджує: ми юристи і власне самі здатні провести відповідний аналіз, зробити необхідні правові висновки. Проводити дослідження законів, обґрунтовувати своє праворозуміння в змозі і, зауважимо, зобов’язаний кожний суддя, прокурор, слідчий. Але порівняти свої загальні знання права із фактами та обставинами у справі вдається не кожному. Навіть досвідчені практики допускають помилки у розумінні права і закону, а це вже має серйозні наслідки, передусім для громадян та суспільства. Для судової системи це стало падінням її авторитету, що спричиняє мотивацію подальшої судової реформи.
Назрілим питанням для судочинства є доступ її учасників до судової експертизи. На жаль, цей універсальний інститут додаткових доказів, незалежних (фахових) висновків із спеціальними знаннями залишається нерозвинутим процесуально. В кримінальному, цивільному судочинстві є обов’язкове призначення експертиз по категоріях справ, в адміністративному обумовлюється лише порядок проведення і статус експерта, а в Кодексі про адміністративні проступки лише вказується на експерта. Такий неоднаковий підхід у законодавстві мав би, насамперед, зацікавити Міністерство юстиції України, адже експертиза водночас є умовою справедливого правосуддя.
Стверджувати про те, що в судах діє презумпція: jura novіt curіa (судді знають право) означає затуляти очі на всі суддівські рішення. За навантаження, яке сьогодні припадає на суддів, можливість услідкувати за змінами у законодавстві, розібратися із підставами правової оцінки фактів та обставин, зокрема, у банківських справах, податкових та інших публічно-правових відносинах, земельних, медичних, транспортних суддям вкрай важко. Сподіватися на апеляцію та касацію — означає принижувати та спрощувати правосуддя і знову втрачати користь правосуддя як для людини, так і для держави. Отже, категорично заперечувати сьогодні проти інституту правової експертизи, як це пролунало із вуст найавторитетнішого вченого цивіліста на міжнародній конференції експертів, — це ніяк не підтверджується ні теоретичними аргументами, ані судовою практикою. Хіба можна не визнавати, шановний професоре, всю важливість введення правової судової експертизи, якщо тільки обмежуватися академічними уявленнями? Тоді як бути з категорією справ у судах, коли суддям, наприклад, дуже не просто без експертів оцінювати право інтелектуальної власності? До того ж ст. 145 ЦПК не відносить цю експертизу до обов’язкової. Чи не слід нарешті бути більш реальним і практичним, щоб досягати справедливого, об’єктивного і кваліфікованого правосуддя?
Правова судова експертиза має всі підстави для законодавчого закріплення, оскільки на практиці це інструмент судового пізнання. Для суддів, учасників процесу цей інститут є вагомою умовою оцінки доказів.
Особливо це стосується адміністративного та кримінального процесу, у зв’язку з дедалі більшим розповсюдженням правопорушень у сферах економічної та господарської діяльності. Правова експертиза вкрай необхідна в екологічній сфері, оскільки законодавство насичено нормами з банкетними диспозиціями, і судді з їх помічниками припускаються помилок, не враховуючи посилання. Скептичні заперечення криміналістів зводяться до того, що суд краще за будь-якого спеціаліста повинен уміти відповідати на поставлені запитання у позовному проваджені. Проте часто суддям бракує спеціальних знань, коли стоять питання порушення спеціальних правил (правил охорони праці, охорони надр, пожежної безпеки, користування природними багатствами тощо).
За таких обставин законодавець має замислитися над необхідністю введення у процесуальні кодекси повноцінного механізму правової судової експертизи. Вже не час відкладати, нехтувати цим питанням, та завершити дискусії про те, що питання юридичного характеру відносяться до спеціальних знань і виходять за межі експертної компетенції. Правосуддя здійснюється в інтересах людини та суспільства і держава має створювати для нього необхідні законодавчі умови.
Анатолій СЕЛІВАНОВ,доктор юридичних наук, професор.
P. S. Редакція дізналася, що автора багатьох цікавих публікацій у нашій газеті заслужено обрано академіком Національної академії правових наук України, з чим ми його поздоровляємо.
