Якось академік НАН України Петро Тимофійович Тронько запросив нас, працівників апарату Національної спілки краєзнавців України, на екскурсію до відділу рукописних фондів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ. Нашим екскурсоводом був відомий літературознавець, заступник директора цієї наукової установи Сергій Гальченко. Із його рук перед нашими очима постали спочатку пергаментні листки ХІV ст. (із колекції І. Франка), а потім оригінали рукописних поетичних збірок Івана Величковського, автографи художніх творів, філософських трактатів і листів Григорія Сковороди, аркуші зі строфами безсмертної «Енеїди» та власноруч переписаної автором «Наталка Полтавка» Івана Котляревського. А далі нас повели у безмежний світ Шевченкового слова: окремі аркуші з автографами поезій «Бандуристе, орле сизий..» і «Як умру, то поховайте... (це ж знаменитий «Заповіт», який не має цієї авторської назви), кілька альбомів із малюнками і офорти художника Шевченка, «Кобзарі» з авторськими дарчими написами, прижиттєві світлини. Як найсвятішу святиню Сергій Анастасійович гортає «Малу книжку», відому як «захалявна».
А ось наш екскурсовод показує нам знамениту рукописну збірку «Три літа», за яку Шевченко страждав десять літ на засланні, і розповідає нам про нездійснену мрію поета видати в 1847 році другий «Кобзар», написавши для нього навіть передмову. Другий «Кобзар», на думку С. Гальченка, — це не лише 23 твори, записані в збірку «Три літа», але й балади «Русалка» й «Лілея», написані в Києві в 1846 р., і поема «Осика», створена в Седневі на Чернігівщині на початку березня 1847 р. Під час арешту біля Києва 5 квітня 1847 р. у Шевченка відібрали обидва зошити з рукописами «крамольних» творів, і по їх сторінках бачимо підкреслення і помітки найпильніших читачів — найвисокопоставлених чиновників Російської імперії Дубельта і Орлова.
«Другий «Кобзар» — не лише одна із нездійснених мрій Тараса Шевченка», — розповідав нам тоді Сергій Анастасійович. І ось тепер цю мрію поета зумів реалізувати наш мудрий оповідач-екскурсовод і високоерудований шевченкознавець С. Гальченко: у видавничому домі «Андрій» (Дніпродзержинськ) з’явилося вже друге її видання: Тарас Шевченко. Другий «Кобзар». Поезії 1843-1847. І в ньому не лише первісні тексти поетичних творів, але й факсимільне відтворення балад «Лілея», «Русалка», поеми «Осика», а також авторської передмови («Предисловія»), написаної в Седневі 8 березня 1847 р., яка розпочинається такими словами: «Випускаю оце в люде другого «Кобзаря», а щоб не з порожніми торбами, то наділяю його предисловієм. До вас слово моє, о братія моя українская возлюбленная».
Можемо тільки порадіти, що це видання, яке йшло до читача (братії і не тільки української) 161 рік (визначаємо її за першим виданням, що з’явилося в Дніпродзержинську у 2008 році), поведе нас, захоплених читачів і дослідників у світ Шевченкового слова, а провідником його буде автор проекту, упорядник текстів, укладач приміток і літературний редактор Сергій Гальченко.
Минулого року у названому вже видавництві з’явилося ще одне видання спадщини Шевченка, яке йшло до читача 165 років: це факсимільне видання рукописної збірки із восьми творів «Wіrscy», що увійшли до першого видання «Кобзаря» 1840 р., та поем «Гайдамаки» і «Гамалія». Унікальність цього невиданого ні за життя, ні до 2009 року рукопису в тому, що оригінальні тексти творів Т. Шевченка були переписані латинською транслітерацією і проілюстровані художниками М. Башиловим і Я. де Бальменом.
Сьогодні у книжкових магазинах можна побачити різні видання творів Т. Шевченка, зокрема його безсмертного «Кобзаря». І ціни бувають різними — аж до астрономічних, у кілька тисяч гривень.
Нині С. Гальченко демонструє нам підготовлені ним «Кобзарі», які відрізняються навіть від академічних насамперед точністю авторського тексту, адже кожне з них — це сумлінна робота зі звірки усіх творів з оригіналами рукописів, із прижиттєвими виданнями. Для вченого головне — друкований текст має відповідати авторській волі, що зафіксована в його рукописах.
Доробок шевченкознавця С. Гальченка досить значний: це не лише тексти поетичних творів Т. Шевченка, але й його мистецька спадщина. А в україно-англомовному виданні «Т. Шевченко. Вибрана поезія. Живопис. Графіка» (Мистецтво, 2008), що поширювалося переважно за кордоном, репродуковано близько сотні мистецьких шедеврів Шевченка-художника. І в цьому є найвища цінність такого видання, адже в ньому представлено поетичну й малярську спадщину Шевченка.
Рукопис кожного видатного письменника, як і автограф будь-якої видатної особистості, має не лише пізнавальне, але й наукове значення. Йдеться насамперед про рукописи художніх творів класиків української літератури, які і за царського й радянського режимів зазнавали утисків. Спадщина Тараса Шевченка — найбільш наочний приклад у цьому плані. І тому кожне видання, яке ґрунтується на першоджерелах, зокрема на рукописах, дозволяє представити сучасникам дослідникам і читачам якнайповніше його літературну і мистецьку спадщину, яка, на жаль, і досі ще не з’явилося в новому і незавершеному дотепер академічному Зібранні творів Т. Г. Шевченка у 12 томах (у 2005 р. вийшов 7-й том).
Руслана МАНЬКОВСЬКА, відповідальний секретар Національної спілки краєзнавців України, кандидат історичних наук.
