«Спочатку платимо грошики, а потім гладимо собачку!» — пояснює семикласник Сашко Жучков — власник йоркширського тер’єра Бетті. Він дуже старається, щоб біля його столу розсмокталася «пробка» з допитливих першачків. Адже, побачивши юрбу малят, хтось може пройти далі, не зупинившись... А поруч просто на сходах відбувається жвавий аукціон. Тут, як гарячі пиріжки, розкуповують картини юних анімалістів — майбутніх Шишкіних, Ватагіних, Дейкерів. За п’ять гривень з молотка пішла незрівнянної краси акварель із зображенням коня... Першокласниця Маша стоїть, мов зачарована, вперше в житті побачивши живого тхора, і зовсім не чує маму, яка хоче її сфотографувати...
Усе це — картинки з благодійної акції допомоги безпритульним тваринам «Я і мій зоодруг». Її вже вдруге проводять у столичній гімназії біотехнологій № 177.
Відкриває цей захід, що навряд чи може залишити когось байдужим, урочистий парад юних друзів тварин. «Спочатку собаки, потім коти?» — схвильовано уточнює в організаторів шестикласник із сріблястим красенем котом, що спокійнісінько сидить у хлопчика на руках. Одержавши позитивну відповідь, він гордо стає в довгу чергу з табличками «Кролики», «Птахи», «Рибки», «Морські свинки», «Черепахи», «Хом’яки», «Миші», в кінці якої — маленьке дівчатко з... павуком-птахоїдом у банці.
«Діти самі це запропонували, — розповідає «Голосу України» директор гімназії Ірина Сташевська. — Нам ідея таких уроків добра дуже сподобалася, і коли торік ми вперше провели благодійну акцію, зібрали гроші, то звернулися до притулку для бездомних тварин із запитанням, що їм потрібно. Там відповіли — тільки харчі! Сказали, який корм купити, і ми поїхали відвезти подарунки до Бородянки. Важка була поїздка...».
Цього року, школярі вирішили допомогти ще одному притулку. У Гостомелі. Як розповіла його директорка, президент Київського товариства захисту тварин Ася Серпінська, в них постійно мешкає близько 800 тварин. Утримуються вони на кошти киян. «Держава нас зовсім не помічає! Притулку вже десять років, але жодної копійки ніхто з чиновників не дав на утримання нічийних тварин», — з гіркотою констатує Ася Вільгельмівна, котра зі сльозами на очах спостерігала за веселою метушнею дітвори та їхніх друзів, яким, на щастя, не загрожує смерть від голоду й холоду, як тисячам їхніх безпритульних родичів.
Фото автора.
