або Про те, як автор ледь не провалив редакційне завдання

А діло було так: ще у вересні заходився планувати аналітичний матеріал з приводу початку опалювального сезону. Адже традиційно на Запоріжжі початок вересня і майже весь жовтень — це період важких пропагандистських боїв за горезвісні газові ліміти. Адже саме в цей час Дочірня компанія НАК «Нафтогаз України» — «Газ України» починає інтенсивно пригадувати, що всі їй щось заборгували. А «товариші на місцях», з огляду на те, що в жовтні ще не дуже морозно, подекуди і не планують до 1 листопада підключати тепло. І кивають то в бік згаданої компанії («бачте — нас шантажують!»), то на завжди винне у всьому «населення», яке, зрозуміла річ, «не платить».

За таким ось нескладним сценарієм довелося пережити не одну напівістеричну кампанію, мета якої — подати завжди чомусь несподіваний прихід опалювального сезону як стихію, яку приносять холодні вітри з Арктики. Усе вказувало на те, що коли цього року буде не так, як завжди, то відмінність видаватиметься не дуже помітною.

Ніч годувати — на ранок зарізати

Чому? Та тому, що ще в березні, з приходом нової команди голови облдержадміністрації Бориса Петрова, була публічно і голосно, як того вимагає логіка апаратних ігор, оголошена заборгованість регіону за газ: 378,8 мільйона гривень. 80 відсотків цієї суми — «заслуга» концерну «Запорізькі міські теплові мережі», тобто споживачів обласного центру. До того ж більша частина суми боргу тягнулася за концерном ще з попередніх опалювальних сезонів (загальна заборгованість — майже 296 мільйонів, а за сезон 2009—2010 року — майже 142 мільйони гривень). Тепер уже колишньому міському голові Запоріжжя Євгену Карташову за це тоді, в березні, привселюдно дорікнули, та на тому все й закінчилося. Хіба що у квітні, під час колегії облдержадміністрації, вже не тільки говорили про борг, а й ставили завдання: з рівня поточної оплати за газ по області у 46 відсотків уже 1 червня вийти на рівень у 80 відсотків, а 1 жовтня взагалі відрапортувати про відсутність заборгованості за газ.

Звісно, що все це мало вигляд трохи авантюрний, але до честі запорізьких посадовців, віз боргів дещо вдалося зрушити з місця. Хоча вже згаданий запорізький концерн стояв глухо: 225 мільйонів заборгованості із 270 мільйонів загальнообласних. Тому 27—28 липня до теми його боргів повернулися і під час особистої зустрічі Б. Петрова і Є. Карташова, і під час засідання колегії облдержадміністрації. Тут міському голові дали слово для виправдання. Євген Карташов заявив, що в інших обласних центрах Сходу України з газовими боргами справи ще гірші, і це знову «населення» псує справну цифру. Хоча — це вже ми від себе — невже йому, бідному споживачеві, всі 111 відсотків платити — за себе і «того хлопця»? Як підсумок, у рішенні колегії поставлено завдання: до 1 вересня всі борги за попередній опалювальний сезон погасити, а до 1 жовтня укласти угоди на сезон 2010—2011 років. Одне слово, як у тому анекдоті про півня в армії: «Ніч годувати — на ранок зарізати!»

Без допомоги уряду не обійтися

Значно більше Є. Карташов сказав на VІ українському муніципальному форумі, що проходив на початку вересня в Ялті. Ще у статусі віце-президента Асоціації міст України він заявив: «На державному рівні треба відпрацювати механізм компенсації підприємствам теплокомуненерго різниці у тарифах, яка виникла внаслідок підвищення для них заднім числом цін на газ. Раніше була обіцяна компенсація цієї різниці з держбюджету, однак досі цього не зробили. Крім того, на відміну від інших споживачів, тепломережі не мають можливості реструктуризувати свої борги за газ. Ці питання вимагають першочергового вирішення, без допомоги уряду містам не обійтися».

Як бачимо сьогодні, навіть до цих слів ніхто не дослухався. А Євген Карташов ще не все сказав! Наприклад, про обладнання котелень і, особливо, теплові комунікації зразка 50—60 років XX століття, модернізацією яких (окрім періодичних розмов про енергозбереження без будь-яких наслідків для поліпшення стану справ) ніхто і не планує. Бо немає, бачте, коштів. Зате є Україна як найкращий в Європі ринок збуту газу. До того ж за взятою зі стелі ціною. Тож хто таку гарну схему і коли зламає?..

На початку вересня з’явилося й офіційне повідомлення прес-служби Запорізької облдержадміністрації. У ньому, зокрема, наголошувалося: «Рівень розрахунків споживачів по області за використаний у 2010 році природний газ становить 88 відсотків. Населення при цьому розрахувалося за використаний газ на 101 відсоток, заклади та організації, які фінансуються з місцевих бюджетів, — на 104, з державних підприємств — на 100 відсотків... Найбільші борги за природний газ накопичилися в концерну «Міські теплові мережі». Від загальної суми боргу підприємств області його борг становить 83 відсотки».

— Концерн заборгував понад 212 мільйонів гривень, — повідомив тоді Борис Петров. — У мене була інформація про те, що підприємство збирається брати кредит для погашення заборгованості, втім, планам не судилося стати реальністю.

Отже, фактично за місяць до початку опалювального сезону із «стартових» (станом на березень 2010 року) 296 мільйонів гривень концерн «Запорізькі міські теплові мережі» вийшов на позначку в 212 мільйонів. Які вже ані часу, ані фінансових чи кредитних можливостей якось погасити НЕ ВИСТАЧАЛО.

Поки що Бог милував

Ось тому багато хто в Запоріжжі з острахом чекав жовтня. Знаючи круту вдачу ДК «Газ України», можна було передбачити грім і блискавки у бік запорізьких тепловиків (читай: мешканців холодних квартир). Однак, ви знаєте, Бог милував! Під час наради 8 жовтня під головуванням Б. Петрова оптимістично пролунало, що «всі перепони для постачання газу в області наразі усунуто. Тож протягом найближчої доби підключення до опалення в регіоні буде завершено остаточно». Та на день раніше нишпорки з місцевих інтернет-порталів, із посиланням на начальника відділу лімітів газопостачання ПАТ «Запоріжгаз» Ольгу Крутько, видали важливу державну таємницю місцевого масштабу: «Концерн «Міські теплові мережі» лімітів газу для опалення не має... Навіть проекти договорів з ДК «Газ України» отримано лише надвечір 6 жовтня. Після підписання їх надішлють до Києва, де постачальник газу ухвалюватиме рішення з надання лімітів. Усі узгодження потребують часу»...

Отакої! Але це, на щастя, ніяк не вплинуло на процес запуску опалення і в місті, і в області. 11 жовтня процес перейшов у фазу лише «підчистки хвостів», тож 15 жовтня в управлінні житлового господарства запорізької міськради кореспонденту «Голосу України» повідомили про лише п’ять недіючих «стояків», та й то з вини самих мешканців будинків. 19 жовтня голова облдержадміністрації Борис Петров повідомив, що опалювальний сезон в області почався в повному обсязі.

Однак знову-таки ще 14 жовтня в інтерв’ю місцевій газеті один із «ветеранів» боротьби за посаду Запорізького міського голови (і колишній народний депутат) Петро Сабашук повідомив причину своєї відмови від балотування цього разу: «Мені просто шкода місто... Коли б я переміг, то з 1 листопада Запоріжжя залишилося б без газу».

Прочитавши таку «крамолу», автор негайно засів за телефони, щоб зв’язатися з відповідними прес-службами. Навіть отримавши письмові запитання про ті ліміти і заборгованості, в концерні «Міські теплові мережі» дуже ввічливо вибачилися і повідомили, що до 1 листопада коментарів чекати не варто. Уже згадувана Ольга Крутько із «Запоріжгазу» заявила, що «журналісти її перекрутили», і взагалі з приводу таких питань треба спілкуватися лише з керівництвом... А прес-служба ПАТ «Запоріжгаз» відповіла лаконічніше: «Ми тільки виконавці вказівок ДК «Газ України». Всі свої договори концерн напряму підписує в Києві. Там отримує й ліміти».

Одне слово, крайнього не знайдеш! Та випала нагода, і поцікавився темою просто в голови облдержадміністрації Бориса Петрова: «А чи не «передвиборний» газ ми сьогодні отримуємо? І чи не правий теплотехнік з великим стажем П. Сабашук? І взагалі: чи не перенесено щорічні страсті Господні з газовими лімітами з жовтня на листопад?»

— Та що ви про такі жахи кажете! — заперечив Борис Петров. — Так, проблема є. Це по-перше. А по-друге, за все сьогодні треба платити, і за газ теж. Щодо якогось відключення міста від опалення, то запевняю вас: цього не буде!

Ну що тепер залишається робити? Лише заспокоїтися і чекати 1 листопада. І було б добре, якби хоча б городяни вгадали зі своїм вибором...

Фото автора.