Для Закарпаття місцеві вибори дуже, так би мовити, не на часі. Закарпатці не пов’язують з ними якихось особливих надій на покращення життя. Але нічого не вдієш: демократія передбачає регулярні перевибори влади. Закарпатці знають про це ще з 1920-х років, коли край входив до однієї з найдемократичніших тогочасних країн — Чехословаччини Томаша Масарика.

Тож виборча кампанія розгортається досить активно. Своїх кандидатів висунули з півсотні політичних партій. Нинішню виборчу аж ніяк не можна назвати змішаною, оскільки навіть у так званих мажоритарних округах кандидатів висувають від конкретних партій. Щоправда, багато кандидатів намагаються не афішувати, від якої саме партії їх висунуто, але шила в мішку не сховаєш.

Ситуація в області має відчутну специфіку порівняно із загальноукраїнською. Якщо на національному рівні головними конкурентами є Партія регіонів і «Батьківщина», то на Закарпатті — Партія регіонів і «Єдиний центр» (Віктора Балоги).

Закарпатська організація Партії регіонів — це представники місцевого середнього і малого бізнесу. Для керівника обласної парторганізації (й одночасно голови облдержадміністрації) Олександра Ледиди вибори дуже принципові. Від їхніх результатів багато чого залежить — і, вочевидь, насамперед, чи залишиться він у кріслі керівника краю. Нагадаємо, на президентських виборах Закарпаття було єдиною областю на заході, де в першому турі переміг Віктор Янукович (а після першого голосування на його підтримку висловився «Єдиний центр», і він відчутно програв, тому дехто схильний пов’язувати ту поразку саме з цим фактом). Великою мірою такий не зовсім сподіваний результат В. Януковича був зумовлений особистим авторитетом сотень регіоналів-бізнесменів у їхніх селах і містах. Але схоже, що на сьогодні закарпатські регіонали ставлять завдання (про що в одному з інтерв’ю чітко сказав сам О. Ледида) бути взагалі домінуючою політичною силою в області, «керівною і спрямовуючою», до чого Закарпаття наразі не зовсім готове.

В. Балога є одним з найбагатших бізнесменів області. Його впливовість залишається доволі високою (щоправда, соціологи «дають» «ЄЦ» трохи більше двох відсотків). Водночас більшість районних рад очолюють члени команди екс-секретаря Ющенка. В Мукачевому та Мукачівському районі «Єдиний центр» практично не має сильних конкурентів. У решті ж районів і міст боротьба буде дуже запеклою.

«Батьківщина» на Закарпатті доволі помітна, а все ж поступається двом вищезазначеним партіям. Обласну організацію очолює вчорашній бізнесмен, а нині народний депутат Олександр Кеменяш, який уникає зайвої публічності. Натомість обличчям партії тут є цілий ряд зовсім молодих і перспективних політиків. Від того, чи зможуть вони зберегти свої мандати, великою мірою залежить, наскільки цікавим і яскравим буде політичне життя в області в наступні роки, адже збудниками спокою тут завжди виступали саме прихильники Ю. Тимошенко.

Досить добрі шанси, нехай і не у всіх адмінодиницях області, має Народна партія Володимира Литвина. У її списках потужні кандидати.

Решта парторганізацій на Закарпатті суттєво поступається названим. Якщо на недавніх президентських виборах закарпатський «Фронт змін» був доволі активним, то нині він менш помітний. Натомість досить активно «засвітилася» «Сильна Україна», котра позиціонується як партія, що трохи у владі, а трохи в опозиції. Принаймні на обласному рівні її члени практично не представлені у владі, тому можуть виступати на виборах як опозиціонери.

Ліві партії традиційно не є впливовими на Закарпатті. Натомість праві, націонал-демократичні партії, свого часу були дуже помітними, але впродовж останнього десятиліття пережили цілу низку розколів, трансформацій і просто скандалів. Націонал-демократичний табір методично розчищався під проект «Нашої України», але ця партія так і не змогла стати впливовою в області і зараз присутня тут суто символічно. Зате штучний вакуум у націонал-демократичному секторі намагається заповнити Українська партія.

Головна інтрига цих виборів на Закарпатті: хто очолить обласний центр Ужгород. Чинний міський голова Сергій Ратушняк уже обирався чотири рази (а цього року балотувався і на президента). На нинішніх виборах він має вісьмох конкурентів, які, схоже, просто розтягнуть голоси всіх, хто невдоволений нинішнім головою, і посприяють його п’ятій перемозі. Двоє-троє з них практично не відомі ужгородцям, решта — грає «по-дорослому», але нинішня коротка кампанія не дозволяє розкрутитися на повну силу, реалізувати свій потенціал до кінця. Головним конкурентом виступає відомий далеко за межами Закарпаття поет і шоумен Павло Чучка, який досі головував у приміському селі Баранинці. Якби кампанія тривала чотири місяці, її кінцевий результат міг би стати зовсім іншим...

Ще одна специфіка Закарпаття: активна участь у виборах двох партій місцевих угорців. Одна з них орієнтується на ліві сили у сусідній Угорщині, друга — на праві. Гостроти додає і те, що соціологи прогнозують перемогу тільки для однієї з угорських партій. Як писав О’Генрі, кінь не винесе обох. Тож лишається інтрига, яка саме угорська сила переможе — ліва чи права.

Загалом закарпатці більше готуються до традиційного тут Дня пам’яті померлих (1 листопада), аніж до передуючого йому голосування. Явка виборців прогнозується на рівні 52—54%. Треба врахувати і той немаловажний факт, що переважна більшість чоловічого населення перебуває на заробітках за кордоном.

У підсумку область поволі наближається до сусідніх європейських країн, де на муніципальні вибори приходить менше половини виборців.

Сергій ФЕДАКА,професор Ужгородського національного університету.