Наприкінці серпня нинішнього року в листі до Верховної Ради України Прем’єр-міністр Микола Азаров зазначив, що «відповідно до статті 93 Конституції України Кабінет Міністрів подає в порядку законодавчої ініціативи... проект закону України «Про Стратегію національної екологічної політики України на період до 2020 року». Насправді проект стратегії розроблено на виконання розпорядження Кабміну ще від 17 жовтня 2007 року. Окрім цього, одним із пунктів «Плану дій Україна—ЄС», схваленого розпорядженням КМ у серпні 2008 року, зазначалась необхідність вжиття заходів щодо завершення формування національної екологічної політики шляхом розроблення її стратегії. Необхідність прийняття цього документа зумовлена важливістю посилення дієвості екологічної політики, збереження природних екосистем, поліпшення якості життя і здоров’я населення. Ця стратегія в подальшому має стати законодавчою основою для розроблення та реалізації комплексу природоохоронних заходів, які мають ввійти до Національного плану дій з охорони навколишнього середовища. До того ж реалізація ефективної екологічної політики є обов’язковою умовою низки міжнародних глобальних та регіональних конвенцій.

На ці та інші моменти звертали увагу голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Анатолій Семинога, інші народні депутати — члени комітету, представники державних органів, багатьох екологічних громадських організацій під час опробовування якості підготовленого документа на комітетських слуханнях.  Та під час обговорення від нього, як мовиться, не залишалося живого місця.
У своєму рішенні за підсумками обговорення комітет зазначив, що підготовлений проект Стратегії національної політики має низку істотних недоліків, зокрема, не враховує основні положення Концепції національної політики, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів у жовтні 2007 року. У ній не передбачено залучення до планування і реалізації екологічної політики міністерства і відомства, які мають опікуватися охороною навколишнього природного середовища, приватного сектору, промислових та сільськогосподарських виробників, науковців, громадських організацій, органів місцевого самоврядування.
Визнано, що проект стратегії має чимало інших недоліків, у ньому наявні суперечності з положеннями чинних законодавчих та правових актів України, міжнародних договорів. Комітет рекомендує Верховній Раді прийняти проект закону «Про Стратегію національної екологічної політики на період до 2020 року» за основу, а потім разом і Кабінетом Міністрів, з урахуванням висловлених на слуханнях пропозицій і зауважень, суттєво доопрацювати його. При цьому запропоновано передбачити, зокрема:
— створення до 2015 року мережі регіональних екологічно-просвітницьких центрів на базі загальноосвітніх шкіл, природоохоронних установ, державних підприємств лісового господарства, неурядових природоохоронних організацій тощо;
— перехід до басейнового управління водними ресурсами, розробку екологічних паспортів річок;
— розробку та впровадження до 2020 року системи управління агроландшафтами лісомеліоративними методами на засадах сталого розвитку;
— зменшення обсягу винесення радіонуклідів за межі зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення шляхом створення і функціонування науково обґрунтованої системи, що поєднує природні відновлювальні процеси з меліоративними, лісоохоронними та технічними заходами, які підвищують бар’єрні функції природно-техногенного комплексу зони;
— забезпечення укріплення берегів водних об’єктів у межах населених пунктів з метою захисту від надзвичайних ситуацій:
— розвиток інфраструктури для забезпечення до 2020 року не менш як 35 відсотків обсягу заготівлі, утилізації та використання відходів як вторинної сировини;
— розроблення до 2015 року нормативно-законодавчої бази щодо створення та функціонування міжнародних біосферних резерватів, повернутися до практики створення природних заповідників як природоохоронних установ загальнодержавного значення, спрямованих на збереження у природному стані типових або унікальних для відповідної ландшафтної зони природних комплексів;
— створення до 2015 року екологічно та економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів та збору за забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням механізму стимулювання суб’єктів господарювання до раціонального природокористування, збільшення плати за скидання чи розміщення одиниці маси забруднюючих речовин до європейського рівня з урахуванням токсичності.
Комітет висловив ще багато інших рекомендацій.