Учора відбулося спеціальне засідання Верховної Ради України з нагоди 60-ї річниці з дня підписання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Ця Конвенція, учасниками якої сьогодні є 47 держав Європи, лежить в основі унікальної європейської системи захисту прав людини, що дає можливість для понад 800 мільйонів людей звертатися по захист до Європейського суду як до останньої надії на торжество справедливості. 
Президент Віктор Янукович у своєму відеозверненні до учасників засідання зазначив, що хоч уже ухвалено закон про судоустрій і статус суддів, розпочато реформування правоохоронної системи держави, проте «ювілей конвенції — не привід для святкувань». Отож це нагода замислитися над питанням захищеності, а скоріше, — незахищеності основних прав людини в Україні. Адже, з одного боку, нинішнє зібрання свідчить про готовність нової української влади реалізувати найвищі стандарти з дотримання прав людини, а з другого — не дає відповіді на низку непростих питань. «Чому Україна на 60-му році існування Конвенції про захист прав людини змушена боротися за запровадження в життя її базових принципів? Чому в Україні не реалізовано стратегію з подолання бідності, що безпосередньо випливає із міжнародних зобов’язань нашої держави? Чому в Україні не розроблено національний механізм щодо запобігання катуванням? Чому у правоохоронних органах щороку фіксуються численні випадки загибелі невинних людей?» — поставив низку риторичних запитань В. Янукович та сам і відповів, що ті, кому вони адресовані, не спроможні на них відповісти. Відтак, Президент закликав Верховну Раду та Кабінет Міністрів якомога швидше завершити процес уніфікації національного законодавства з європейськими правозахисними стандартами. «Ми мусимо переконати весь світ реальними справами у серйозності і незворотності наших намірів. Україна мусить позбутися, і вона позбудеться статусу держави, в якій регулярно порушуються основні права людини», — наголосив В. Янукович. 
Прем’єр-міністр Микола Азаров у свою чергу зазначив, що «права і свободи бідної людини — це лише благі наміри», тому найперше завдання уряду —заможний громадянин. 
Україна до цієї конвенції приєдналася порівняно недавно — у листопаді 1997 року, нагадав Голова Верховної Ради Володимир Литвин (його виступ під час спеціального засідання друкується у сьогоднішньому номері «Голосу України»), проте «ретроспективний аналіз переконує: важко, або й практично неможливо назвати статтю конвенції і Протоколів до неї, положення якої були б відкриттям для українського права, правової думки українців чи народів, які проживали на території нашої держави до її утворення». Однак, так само ніде правди діти, що за цей, дуже короткий, час за кількістю заяв, поданих до Європейського суду, Україна стала одним з «лідерів». Як зазначається у спеціальній доповіді Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової, станом на 30 вересня 2010 року із 139 тисяч 700 заяв, які перебували на розгляді суду, — 10 тисяч 850 заяв подані проти України. За кількістю поданих заяв попереду тільки Росія, Туреччина та Румунія. У доповіді також констатується, що вже ухвалені судом рішення «засвідчили наявність системних та масових порушень прав і свобод людини в нашій державі, серйозних недоліків національного законодавства та правозахисної практики, неналежного функціонування судової системи України, державної виконавчої служби, Департаменту виконання покарань...» До того ж останнім часом загострилася проблема невиконання Україною не тільки рішень вітчизняних судів, а й рішень Європейського суду, що, на думку Уповноваженого, є викликом усій системі захисту прав людини і основоположних свобод, побудованій на основі конвенції.