Віктор Браницький, спортивний оглядач
1. Перед тим, як потрапити до «Голосу України», я вже був досвідченим журналістом. Починав з піонерської газети «Зірка», потім 15 років відпрацював у «Спортивній газеті», ще три роки — в «Молодій гвардії», а в той час, коли організувався «Голос», був кореспондентом у «Київській правді». Мій друг Олександр Білик запропонував мені місце оглядача. Я пройшов співбесіду і мене взяли на роботу. Так я опинився в «Голосі». Треба сказати, що дуже заманливою була пропозиція. Адже відомо, які політичні події на той час відбувалися: Україна перебувала на межі незалежності, зашкалював політичний градус, тому «Голос України» став ковтком свіжого повітря для демократів, людей прогресивних. Саму газету дуже шанували, і це мало під собою грунт, бо тут зібрались, як то кажуть, вершки — найкращі журналісти з багатьох українських видань.
2. Я в житті в усьому однолюб. Мабуть, це така риса характеру. З дружиною Тетяною, приміром, цьогоріч відсвяткуємо 37 років спільного життя, а в «Голос», якщо можна так сказати, я закохався з першого погляду. Так, були різні пропозиції, у федерацію футболу мене запрошували на постійну роботу й інші видання заманювали, кликали на телебачення, адже я виявився непоганим коментатором, пропонували більші гроші, спокійнішу роботу, але я не спокусився. І я собі вирішив, що звідси вже нікуди не піду.
3. Про найбільше професійне досягнення легко говорити людині, яка отримала Нобелівську премію або премію імені Тараса Шевченка за якийсь твір. Мої удачі — це удачі газети. Скажімо, саме «Голос» започаткував традицію визначати кращого футболіста країни за підсумками року. Першим у нас був Геннадій Литовченко. Рейтинг складали журналісти з усіх куточків України. Років через десять ми припинили цю практику, бо з’явилося аж надто багато тих референдумів. Але першопрохідцями були ми. А ще найперше інтерв’ю Андрія Шевченка у великому футболі, коли той тільки став гравцем київського «Динамо», опублікував... «Голос України». У нас навіть була така фотографія, як Андрій сидить у Борисполі і читає нашу газету перед першою своєю поїздкою за кордон на матч Ліги чемпіонів.
Завдяки «Голосу України» я побував майже у півсотні країн на різних континентах, відвідав чемпіонати світу з таких найпопулярніших видів спорту як футбол та хокей, де збірна України вперше у своїй історії брала участь. Щоправда, на жодних Олімпійських іграх я не був, та, можливо, колись і поїду.
