Спочатку була ідея, котра ексклюзивно належала президентові Федерації футболу України Григорію Суркісу. А потім уже прозвучало його слово про плани провести в Україні та Польщі спільно фінальну частину чемпіонату Європи 2012 року. І з того моменту, найсерйознішим чином поставившись до такої ідеї, «Голос України», як міг, підтримував її своїми публікаціями.
19 квітня 2007 року
Хоча було багато таких, хто відкидав навіть думку про можливість подібного, називаючи президента ФФУ і його однодумців наївними мрійниками. І запитували, як можна в Україні з її щонайширшим спектром проблем здійснити такий грандіозний проект? Але, як то кажуть, караван ішов. І в квітні 2007 року в Кардиффі (Великобританія, Уельс) задумане Григорієм Суркісом набуло реальних рис.
Україна та Польща виграли тендер на проведення Євро-2012. Спільна заявка країн-сусідок взяла гору над Італією та Хорватією з Угорщиною.
Як же все відбувалося тоді? Після останньої презентації всі чекали середи 18 квітня і голосування за участю дюжини членів виконкому УЄФА. Напередодні вирішальної події українсько-польська заявка дістала потужний козир у вигляді приїзду до столиці Уельсу Президента України Віктора Ющенка та Президента Польщі Леха Качинського. Варто додати до цього ще й виступи на засіданні наших мегазірок Олега Блохіна, Віталія Кличка та Андрія Шевченка.
Однак, ніде правди діти, побоювання були, ще й які. Політична криза, котра вразила Україну в ті дні, сильна інфраструктура головного конкурента — Італії не давали нашим повпредам спокійно спати тієї ночі напередодні жеребкування. Навіть Григорій Суркіс сказав, що прийняв сто грамів, щоб краще спати і чекати на вердикт виконкому.
Отже, 18 квітня о 12.30 за київським часом у мерії Кардиффа все й почалося. Коли демонстрували фільми про країни-претенденти, телекамери вихоплювали з числа присутніх украй знервованого президента ФФУ та вже чомусь похмурих італійців. Перед заключним акордом слово взяв президент УЄФА Мішель Платіні (на знімку). Потім він поволі відкрив конверт, де на аркуші було написано два слова — Україна та Польща!
Зрозуміло, що обидві наші делегації підкинуло потужною хвилею радості. Було зворушливо дивитись, як Віталій Кличко обнімався з Сергієм Бубкою. З’ясувалося, що нашу перемогу підтримали геть усі одинадцять членів виконкому УЄФА, котрі брали участь у голосуванні.
Після того фантастичного дня минуло вже понад три роки. Були періоди тривоги, нам навіть казали, що відберуть право на проведення фінальної частини, якщо не робитимемо все необхідне і за графіком. На щастя, ті дні минули. Хоча проблем залишається чимало. Але ми вже маємо один із найкращих стадіонів у Європі — «Донбас Арену» в Донецьку. Чудовий сучасний стадіон є в Харкові. На підході головна спортивна арена України — НСК «Олімпійський» у Києві, де відбудеться фінальний матч Євро-2012. Потім завершиться будівництво арени у Львові. Будуються дороги, готелі, вокзали, сучасні термінали аеропортів.
Одне слово, робиться багато чого в різних обов’язкових напрямах. Слід сказати, що колосальну роботу проводить нинішній уряд України, зокрема, віце-прем’єр з питань Євро-2012 Борис Колесніков. І є переконання, що до визначених термінів Україна і Польща будуть абсолютно готові виконати покладену на них високу місію.
