У листопаді 2008 року «Голос України» розповів про хвилюючу долю 14-річного Кості Бурого із села Гусавки Менського району. У нього тоді взимку померла бабуся, а влітку — батько. У матері, яка жила в Санкт-Петербурзі, було своє життя... Хлопчина навідріз відмовився від інтернату і вирішив самотужки доглядати передані йому у спадок помешкання, теличку Малину. Його порив дати раду собі, городу, живності викликав повагу і водночас співчуття. Адже насувалася зима, а у Кості не було ні копійки на оплату газу, на харчування.

Після виходу матеріалу десятки читачів «Голосу України» з різних куточків держави направили у Гусавку грошові перекази, посилки з одягом, консервацією, продуктами. Про мужнього хлопчика розповіли й інші видання. Відразу чимало «зимніх» проблем у нього відпало. З’явилися гроші на оплату тепла. Було модернізовано газовий котел в оселі Кості. Один приватний підприємець з Мени зробив ремонт у будинку. Привезли читачі «Голосу України» й телевізор, велосипед, комп’ютер!

Прочитав публікацію газети Верховної Ради й народний депутат України Олег Ляшко.

— Він подарував мені 10 тисяч гривень, — розповів Костя.

Директор Локнистенської ЗОШ І—ІІІ ступенів Анатолій Надточій повідомив ще таку красномовну деталь:

— Олега Ляшка під час тієї поїздки вразила розбита дорога до Локнистого. Тож невдовзі він подбав, щоб її капітально відремонтували.

...З Костею зустрілися у Локнистому в школі. Сюди він їздить велосипедом з Гусавки на навчання (ходить у 10-й клас). Хлопчина добре за два роки підріс, змужнів. Уже не виглядає таким настороженим, зляканим, як бачився першого разу. Директор дав йому позитивну оцінку:

— Він зібраний, зосереджений, серйозний...

Навчання йому дається нелегко, але він старається. І це подобається педагогам.

— А корову тримаєш? — запитую.

— Маю Малину, теля...

— Це та теличка, яку ти не здав на м’ясо, виросла?

— Еге ж...

Хлопець, виявляється, її доїть уранці та ввечері і має щодня свіже молоко, сир. Вигонить годувальницю у череду. Коли надходить черга, теж пасе сільських корів.

— А чим же ти годуватимеш Малину взимку?

—- Я купив кілька рулонів сіна. А буряки у мене не вродили. То хрещена (Надія Миколаївна Столенець. — Авт.) привезла.

— Молоко продаєш?

— Зараз — ні. А влітку продавав.

Разом з Костею приїхали у Гусавку. На подвір’ї його радо зустрів і обступив гурт курей. Нарешті годувальник прийшов!

Десятикласник позадавався: випустив з хліва теличку Дунайку.

— Це Малина привела, — уточнив. — Вона зараз на випасі.

— А чого Дунайкою назвав?

— Так у нас перед Малиною корову звали...

Хлопець розповів, як самостійно господарює: варить їсти, пере. Дуже задоволений цьогорічною картоплею.

— Я спробував посадити сорт «Біла Роса» і не програв, — хвалиться. — Урожай був удвічі вищий, ніж торік. Аж два вози з хрещеною накопав.

— Продавав лишки?

— Ще почекаю. Може, ціна підніметься. Та й курей же чимось годувати треба.

— А що з Дунайкою робитимеш?

— Ось вирощу і продам.

Часу у нього за клопотами обмаль. Але у вихідні ще ходить до церкви, паламарює у ній.

Костя Бурий подякував усім читачам «Голосу України» за те, що не залишили його у скрутну хвилину. Тепер він як сирота отримує належну фінансову допомогу від держави. А оскільки він ощадливий і знає ціну кожній копійці, то і не пускає гроші на вітер.

Менський район