Журналісти завжди раді листам. Бо це означає, що газеті довіряють. Саме листи визначають тему багатьох газетних публікацій.
Але порушити проблему, на мою думку, — замало, важливо домогтися її розв’язання. І дуже приємно, що у свій актив наша газета може записати виділення з обласного та районного бюджетів коштів на будівництво першої черги водогону у селі Пугач Сарненського району. В такий спосіб керівництво області, депутати обласної та Сарненської районної рад відреагували на те, що в цьому поліському селі люди більше тридцяти років живуть з привізної води. Адже через вибухи у кар’єрі вода звідси «утекла».
Після виступів у газеті торік побудовано школу в селі Глинне Рокитнівського району, де багато дітей. А цього року Кабмін почув наш «Голос» і виділив кошти на спорудження її в селі Познань цього ж району. Це село б’є рекорди в Україні з народжуваності. Судячи з високих темпів будівництва тут школи, новосілля не за горами.
Покривила б душею, якби сказала, що всі так реагують на виступи газети. Аж чотири публікації знадобилося для того, щоб влада Рівного нарешті дослухалась до проблем, порушених у листах до редакції не лише рівнянами, а й мешканцями інших населених пунктів Рівненщини, які користуються послугами автовокзалу по вулиці Київській в обласному центрі. Проблеми виникли після того, як міська влада надала в оренду землю (нею до цього користувався автовокзал) впливовому рівненському бізнесменові. Це створило незручності для людей, зокрема, з вільним доступом до автовокзалу — до нього вони діставались через стоянку, наражаючи себе на небезпеку бути травмованими транспортом; з перенесенням на сто метрів зупинки громадського транспорту. Постала проблема аварійних виїздів з автовокзалу та із згаданої стоянки. До того ж власник платної автостоянки використовував її не за призначенням — побудував на ній кафе...
І хто знає, чи дослухалася б міська влада до проблем, про які писали люди і наша газета, якби не принципова позиція тодішнього прокурора Рівненської області (а нині Львівської) Анатолія Пришка. Прокуратура, перевіривши всі факти, таки примусила міських чиновників привести рішення у відповідність до вимог чинного законодавства. Тож кафе-самобуд було знесено, облаштували доступ людей до автовокзалу, аварійні виїзди тощо.
Чесно кажучи, людей і досі обурює те, що двадцять соток міської землі, якими досі користувався автовокзал по вулиці Київській, передані в користування приватній особі, причому за суто символічну орендну плату. Бюджет міста отримав мізер, тоді як автовокзалу стало затісно — міжнародні рейси тут інколи з цієї причини приймають, пробачте, біля туалету. Яким бачать наше місто іноземці, гості Рівного? До речі, і досі не облаштовано транзитної зупинки таксі, через що пасажирів, у яких важкі валізи, підвозять до платформ автовокзалу через ту саму приватну стоянку, звичайно, за відповідну плату...
З допомогою прокуратури вдалося відстояти право рівнян вільно пересуватися однією з вулиць нового житлового кварталу, що поблизу вулиці Костромської. Нагадаю, що кілька власників розкішних котеджів (з «впливових») перегородили вулицю кованим парканом, на що й поскаржились наші читачі. За приписом прокуратури паркан було знесено. Після цього обурені багачі (мовляв, знайте своє місце) перегородили вулицю блоком перекриття, потім насипали піску... І все ж вулицю їм не вдалося «прихватизувати»...
Чекаємо рішень судів, що мають розглянути факти, про які писав «Голос України» в публікації «Війна» у поліській глибинці». Нагадаю, що десятки мешканців сіл Великоозерянської сільської ради Дубровицького району поскаржились народному депутату України Павлу Сулковському та до редакції нашої газети про те, що з громадою ніхто не порадився, передаючи в оренду ліс під мисливські угіддя. Тепер селяни, писали мешканці Великих Озер та сусідніх із ними сіл, мають проблеми з вільним доступом до лісу, щоб зібрати грибів і ягід, чого не було навіть під час минулої війни, а єгер мисливського господарства «Залужжя» поводився з людьми дуже грубо й зухвало, перевищував свої повноваження... Всі факти, викладені у листі, перевірялись журналістами нашої газети разом з прокуратурою області і прокуратурою Дубровицького району. Поновлено низку кримінальних справ, які вже було закрили. Направлено позови до судів — Господарського Рівненської області і до Дубровицького районного.
