«У суботу 27 липня подивитися на авіаційне шоу на військовому аеродромі, розташованому в мікрорайоні Львова Скнилів, зібралися майже десять тисяч глядачів. Видовище було приурочене до 60-річчя 14-го авіаційного корпусу Військово-Повітряних сил ЗС України. Сучасні винищувачі Су-27 і МіГ-29 демонстрували фігури вищого пілотажу.

О 12.45 літак Су-27 упав на людей, які спостерігали за його показовими виступами. Загинуло 83 особи. Пілоти бойової машини катапультувалися і залишилися живі...».
30 липня 2002 року
Того спекотного літа ця трагедія стала топ-новиною всіх ЗМІ. Жахливі кадри катастрофи: аварія літака, вогонь, дим, кров, носилки й перелякані обличчя дітей не сходили з телеекранів і газетних фотоблоків. Відійшло відчуття спокою і того, що армія захистить. Скнилів поставив страшний діагноз Збройним силам, продемонструвавши необоротні процеси, які розкладають зсередини армію. Низький рівень бойової підготовки, відсутність нормального фінансування, що не дозволяє льотчикам бойових машин сідати за штурвал для підтримання професійної форми, недбалість... Люди зрозуміли — за такого ставлення до армії з боку держави вона стає небезпечною для мирних громадян. І це, мабуть, головний урок тієї трагічної історії. На жаль, через вісім років ситуація у ЗС України лише погіршується.
А тоді було висунуто кілька версій причин того, що сталося: відмова двигунів літака, помилка в організації польотів та організації розміщення глядачів на аеродромі, надлишок пального і людський чинник. Під час винесення остаточного вироку зупинилися на останній версії.
Підписано указ про звільнення з посади головнокомандувача Військово-Повітряних сил України генерал-полковника Віктора Стрельникова. Генеральна прокуратура заарештовує його та ще трьох високопоставлених військових. І заявляє: причини трагедії — серйозні прорахунки в організації підготовки та здійснення польотів у ВПС і, зокрема, при організації авіа-шоу у Львові. Міністр оборони України Володимир Шкідченко подає прохання про відставку, але відставка не прийнята. Президент Леонід Кучма забороняє до закінчення розслідування повітряні паради в Україні.
6 вересня 2002 року опубліковано результати розслідування комісії Міністерства оборони. Як основні причини трагедії названі «відхилення екіпажу від пілотного завдання та помилка в пілотуванні Су-27». Матеріали комісії передають до суду, який завершився 24 липня 2005 року. Ніхто з обвинувачених своєї вини в трагедії не визнає.
11 червня 2008 року Український військовий апеляційний суд у Києві виносить виправдувальний вирок чотирьом колишнім генералам ВПС України. Судові слухання закінчуються 9 червня. Обвинувачуваних визнано невинними. Суд скасовує їм підписку про невиїзд і знімає арешт з майна.
Постраждалі люди об’єднуються в громадську організацію «Скнилівська трагедія» і вимагають у держави офіційних вибачень і виплати грошових компенсацій. Не дочекавшись очікуваної реакції влади, 2008 року вони звертаються до Європейського суду з прав людини. Жертви «чорної суботи Скнилова» вважають, що їхнє право на справедливий незалежний розгляд справи порушено, тому що її розглядав військовий суд.
А недавно стало відомо, що ухвалено рішення демонтувати пам’ятник жертвам у Скнилові. Його перенесуть з місця падіння літака ближче до каплички, а на ділянці, що звільнилася, побудують термінал аеропорту до Євро-2012.
 
Фото УНІАН.
 
На знімку: Львів, катастрофа літака Су-27 (Скнилівська трагедія).