Маленькій киянці Оленці, як і треба, ще в пологовому будинку зробили щеплення БЦЖ (від туберкульозу). Рука дитини не гоїлася сім місяців. Тому про планову вакцинацію не могло бути й мови. Дівчинці виповнилося півтора року, і батьки зважилися продовжити імунізацію. Прийшли на прийом до педіатра, і з’ясувалося — вакцини АКДС у районній поліклініці немає. І коли буде — ніхто відповісти не може. Радять телефонувати в реєстратуру, дізнаватися. Поки що відповідь єдина: вакцини не надходили.
Щоправда, міністр охорони здоров’я України Зіновій Митник днями заявив, що проблем з АКДС немає. Мовляв, усе добре. Втім, це традиційна реакція вітчизняного медичного відомства на будь-яку проблему. Лікарі, до яких «Голос України» звертався по коментарі ситуації, відмовляються що-небудь казати офіційно. У приватній розмові визнають: справді, перебої з різними препаратами, призначеними для вакцинації дітей відповідно до затвердженого календаря щеплень, є. То в дефіциті АКДС, то не було вакцини від поліомієліту, то від кору й краснухи... Раніше теж були перебої з цими ліками, але нинішня ситуація досить невизначена за часом. При цьому ще влітку вітчизняний МОЗ разом з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) почав інформаційну кампанію на підтримку вакцинації в Україні. Де логіка?
Цього року на закупівлю вакцин «за планом» держбюджет виділив понад 300 мільйонів гривень. Але на рахунки профільного міністерства надійшла лише частина суми. Решту грошей МОЗ одержить лише під кінець року. А доти, навіть якщо батьки вишукуються в чергу під поліклініками, вакцинувати дітей вони зможуть тільки за власний рахунок.
На думку глави парламентського Комітету охорони здоров’я Тетяни Бахтеєвої, цього року в Україні найнижче охоплення профілактичними щепленнями за останні 50 років. В інтерв’ю одному із друкованих ЗМІ вона сказала:
— Я прихильник вакцинації, але зрозуміти не можу, як можна агітувати людей прищеплюватися, якщо в нас катастрофічно не вистачає вакцини КоКАВ проти сказу, бракує 2—3 мільйонів доз вакцини проти поліомієліту. 2001 року на щеплення Україна витрачала 70 млн. гривень, а в 2009-му — вже 240 млн. Гроші начебто є, а прищеплених і здорових більше не стає. За моїми даними, охоплення вакцинацією з роками тільки скорочується.
У цьому звикли звинувачувати антиприщеплювальну кампанію й пресу. Ще жодного разу МОЗ не визнав, що смерть дітей, яким була проведена імунізація, прямо пов’язана зі щепленнями. Однак у суспільстві справді підірвана довіра до вакцинації. І все-таки більшість батьків не відмовляється від імунопрофілактики своїх чад. Але вакцин немає. Безплатних. А за гроші можна купити все. Ту ж АКДС реально придбати в середньому за ціною 340 грн. А треба зробити це щеплення чотири рази до півторарічного віку. Купувати або не купувати за власний рахунок вакцини? Це питання кожен вирішує самостійно. Так чи інакше, платити доведеться двічі: перший раз податки із зарплати, які йдуть, зокрема, і на нашу «безплатну» медицину (у тому числі й на закупівлю препаратів для планової вакцинації), другий — в аптеці, купуючи вакцину для своєї дитини за власні гроші. Адже без потрібних щеплень маля не візьмуть ні в дитячий садок, ні в школу. Або цю норму доступу переглянуть?
