У селі Зоряне Млинівського району приїжджі чехи намагалися знайти скарби своїх родичів. Вздовж і впоперек перерили «підозрювану» місцину довкола криниці на обійсті Софії Данилюк, але марно: замість очікуваного горщика із золотом знайшли обойму відстріляних німецьких патронів.
Чутки про скарби припадають на 30-ті роки минулого століття. Тоді у селі Зоряне мешкав чех Владімір Позняк. Хазяйновитий був чоловік: і млинка змайстрував, і кузню. Відбою від клієнтів у нього не було. Позняк улаштував оригінальний спосіб розрахунку — відстрочував борг, щоб сума примножилася, і її можна було оцінити золотим грошем. Так господар збирав гроші на будівництво мануфактури, щоб забезпечити селян роботою та розширити виробництво.
Але його планам завадило примусове післявоєнне переселення. Владімір зрозумів, що йому як чеху не вдасться уникнути депортації, почав продавати майно. Але грошей із собою в дорогу не взяв, розуміючи, що їх при перетині кордону заберуть. Закопав у потаємному місці — біля криниці, щоб, вочевидь, пізніше якимось чином їх забрати.
За горщиком в Україну через багато років приїхав внук Владіміра Позняка з приятелем. Він і відкрив нинішнім господарям обійстя Данилюкам сімейну таємницю, попросив їх дозволу на розкопки. Але так нічого і не знайшли. Зрештою, пригадали одкровення дідуся, який розповів, що не сам закопував горщик із золотом, а з приятелем, який залишився в Україні. Можливо, той спокусився на чужий скарб?..
Юний Позняк, звичайно ж, трохи засмутився, що не знайшов дідусевого горщика із золотом, зате порадів, що побував у селі, звідки починався їхній родовід. Із Зоряного він повіз інший скарб — воду з криниці, якій уже сім десятків літ і з якої колись тамували спрагу його предки.
 
Рівненська область.
На знімку: юні чехи з родиною Данилюків.