Сьогодні біля Верховної Ради відбудеться всеукраїнський мітинг проти знищення торгівлі вживаним товаром. Представники 24 регіонів країни протестуватимуть проти запровадження нових податкових і митних правил, які, на їхню думку, «можуть позбавити малозабезпечене населення України останньої можливості хоч якось пристойно одягтися». «Це неминуче призведе до збільшення соціальної напруги та сприятиме втраті довіри народу до чинного уряду», — твердять в Асоціації «Дилери одягу секонд-хенд».
— Лише в чотирьох країнах світу немає магазинів секонд-хенду, — каже голова координаційного комітету асоціації Дмитро Бойченко. — Зокрема, це — Нікарагуа, Зімбабве і Китай. В Україні це не просто продаж одягу з чужого плеча — це соціальне явище, завдяки якому мають змогу виживати і сяк-так одягати себе й свої родини не надто заможні громадяни.
На пошуки додаткових аргументів я вирушила до розкладок з уживаним одягом, розташованих під Шулявським мостом. Пенсіонерка Василина Крамар тут клієнт постійний. «Я не можу на свою пенсію у 900 гривень придбати взуття у магазині, — скаржиться бабуся. — Ось тут узяла чобітки за 80 гривень. Трохи зношені, зате теплі, з натуральної шкіри. Одяг теж тут купую — і футболки, й спідниці, й куртки».
Найбільше прихильників секонд-хенду — серед покупців із рівнем доходів менш як 1000 гривень на місяць, з’ясували фахівці соціологічної групи «Рейтинг». Вони опитали дві тисячі респондентів у різних регіонах країни. 57 відсотків опитаних хоч раз у житті купували товари з «других рук». У разі припинення торгівлі уживаним товаром 67 відсотків постійних клієнтів таких «магазинів просто неба» (з рівнем доходів до двох тисяч гривень) будуть змушені більше економити й купувати менше одягу й взуття.
Нерайдужні перспективи чекають і на продавців секонд-хенду. «Нині люди, які не можуть собі дозволити орендувати приміщення для магазину, придбати касові апарати та інше обладнання, просто купують упаковку одягу й виносять її на ринок. Або торгують десь з капота машини, платять єдиний податок і мають змогу виживати, — пояснює Дмитро. — Переведення нас з єдиного податку на загальну фіскальну систему просто знищить дрібний та середній бізнес».
Убивчими, за словами Дмитра Бойченка, є і наміри уряду збільшити митну вартість уживаного товару та ускладнити його розмитнення, що може створити додаткові стимули для корупції.
Тим часом у разі зникнення з нашого ринку потертого «одягу з Європи» вільну нішу займе не вітчизняний, а дешевий китайський товар.
— В Україні знищена навіть сировинна база легкої промисловості, знищені суконно-камвольні комбінати, — пояснює ситуацію директорка приватного підприємства з пошиття дитячого одягу Світлана. — Хоч як крути, але тканини все одно доведеться завозити з тих-таки Туреччини й Китаю. А це навряд чи підтримає вітчизняного виробника.
До речі, навіть за наявності грошей купити новий одяг від вітчизняних виробників буває складно. З опитаних групою «Рейтинг» респондентів майже третина відзначили малу кількість або відсутність місць її продажу. А ключовою перешкодою для купівлі українського одягу та взуття є невідповідність ціни та якості, про що згадали 45% опитаних.
