(м. Осло, 11—12 вересня 2014 року)

Шановні колеги,

Пані та панове!

Європа пережила дві світові війни — наймасштабніші збройні конфлікти в світовій історії, які принесли смерть та страждання мільйонам людей на континенті.

Досвід двох світових війн вчить: переможців у третій світовій війні не може бути. Вона буде кінцем людства. Але цей сумний досвід вчить й іншого: нечувані до того трагедії багатьох народів та держав, незчисленні втрати людських життів — прямий результат політики умиротворення агресора, потурання його зухвалим викликам та загарбницьким вимогам.

Пам’ятаючи ці жахливі уроки, протягом сімдесяти років, що минули з того часу, міжнародне співтовариство у тривалій копіткій роботі створювало світову систему стримувань та противаг. Вибудовувалась система сучасного міжнародного права, яка б дозволила уникнути повторення нищівних війн. Повага до прав людини, верховенство права та демократія стали ключовими цінностями сьогоднішньої Європи. Шлях до усвідомлення виняткової цінності цих принципів був тривалим та складним. Раді Європи, яка на початку налічувала лише десять країн-членів, знадобилося 60 років для того, щоб об’єднати сьогодні держави всього Європейського континенту.

Але, на превеликий жаль, примара великої нової війни сьогодні знову повертається в наш спільний європейський дім.

Частина суверенної території нашої держави — Крим — була віроломно окупована Росією з наступною анексією українського півострова. В Автономній республіці України Росія захопила всі військові об’єкти, державні установи, корпоративні та приватні активи, грошова система переведена на розрахунки у російській валюті, населення примушують змінювати громадянство, освітні заклади переведені на програми російських шкіл та вищих навчальних закладів.

На сході української землі Росія розгорнула систему масштабного терору та насильства проти українського населення. Терористи вбивають і катують людей, беруть заручників, у тому числі представників ЗМІ та міжнародних спостерігачів, тероризують цивільне населення, яке використовують як «живий щит». Широким потоком через російський кордон йде сучасна військова техніка та озброєння, позиції українських військових, а також українські міста та села знищуються артилерійським та залповим вогнем з території Росії. А наприкінці серпня відбулося повномасштабне військове вторгнення регулярних військ Росії, колон важкої техніки та ударних десантних підрозділів. Цю картину агресії доповнює безпрецедентна концентрація російської військової сили вздовж українських кордонів на сході та півдні нашої держави, що може стати знаряддям повномасштабної континентальної війни.

Українське суспільство щодня живе у стані глибокого стресу — гинуть сотні українців, тисячі залишаються без даху над головою і впевненості у завтрашньому дні під рефрен офіційних заяв Москви про її нібито непричетність до подій, що нею ж розгортаються в Україні. Чи не нагадує така політика цинізму та антигуманності вищого рівня події напередодні Другої світової війни?

У росіян є приказка: «Не пойман, не вор». Уже спіймали. І не один раз, і не двічі. Надто багато неспростовних доказів: зброя, регулярні війська, потоки фінансів та військової техніки, що постачаються з Росії, викрадені українські діти та захоплені громадяни України, які насильно переміщаються на російську територію. Однак Росія й надалі вторить: «Ми тут ні до чого, це все Україна, або США, або ЄС, або весь західний світ. Але не Росія». Тому наводити нові докази, говорити про нові факти — справа марна. Маємо визнати, від розміру доказової бази вже нічого не зміниться. Світ і так знає справжнього винуватця кровопролиття, що триває в Україні. Росія створила в Європі новий регіон нестабільності та збройного протистояння, та продовжує у тому ж дусі, надалі розхитуючи основи української державності та поглиблюючи нестабільність в Європі.

Хочу наголосити, що керівництво України, український народ сповнені рішучості обстояти свою незалежність, захистити територіальну цілісність держави, не допустити подальших жертв серед населення та військових, врятувати від руйнації та відродити економіку країни.

Саме ця філософія є головним підґрунтям мирного плану та рішення керівництва України щодо спроби зупинити криваву бойню шляхом ведення переговорного процесу. Досягнуті у Мінську перші домовленості дозволяють головним чином розв’язати військові та гуманітарні проблеми: негайно припинити вогонь, провести обмін пораненими та полоненими, мінімізувати загрози мирному населенню, відновити інфраструктури життєзабезпечення міст. На жаль, крихкому миру на сході України загрожують постійні та свідомі провокації російських найманців та сепаратистів, які продовжують вести військові дії проти українських підрозділів, спрямовані на зрив переговорного процесу. Мета таких провокацій є очевидною — не допустити подальшого політичного розв’язання конфлікту, продовження війни Росії проти України, перетворення сходу та півдня України на чорну діру нового військового конфлікту в Європі.

Шановні колеги!

Україна вдячна міжнародній спільноті за підтримку, за рішуче засудження військової агресії Росії та запровадження санкцій. Разом з тим ми закликаємо міжнародне співтовариство вжити подальших термінових і дійових заходів, щоб зупинити агресію Росії, яка цинічно нехтує засадничими принципами і нормами міжнародного права. Ціна подальших затримок — зростання кількості жертв, в тому числі серед мирного населення, відповідальність за які лежить виключно на російських окупантах. Отже, ідея посилення тиску на Росію новими санкціями не втрачає своєї актуальності й після Мінська. Нестійке перемир’я та вимушене припинення вогню може замінитися надійним миром та тривалою стабільністю лише за умов повного виведення російських регулярних військ та їх найманців разом з технікою та озброєннями з території України, встановленням суцільного та жорсткого контролю за кордоном між двома країнами. Наголошу при цьому, що Україна вважає обов’язковим елементом стабілізації ретельне спостереження ОБСЄ та місіями інших міжнародних спостерігачів за виведенням російських військ, техніки та озброєнь з української території та недопущенням порушення російськими військовими українських кордонів. Поки цього не відбудеться, не можна припиняти координацію дій та зменшувати тиск на агресора.

Хочу нагадати, що російська агресія спрямована не лише безпосередньо проти України. У широкому контексті це загроза й для всієї Європи, та й усього світу. Адже вона веде до повної руйнації існуючої системи міжнародних відносин та міжнародного права, нівелює його засадничі принципи, підриває атмосферу довіри між державами. Це момент кризи для світової спільноти.

Ми повинні спільно змусити Кремль негайно припинити поставки зброї, фінансування терористів-найманців та відкликати російських військових з території України. Це єдиний спосіб відновити мир і стабільність в Україні та за її межами.

Україна та її народ заслужили, в тому числі кров’ю людей, зокрема, на барикадах Революції гідності, на українських Майданах мирного життя в спільному європейському домі. Вперше в історії нашого континенту мільйони людей повстали на боротьбу з готовністю пожертвувати саме життя за мрію європейської єдності, за право жити в європейській спільноті, що проголошує головними цінностями особистість, верховенство права, демократію, мир та стабільність.

Ми не маємо альтернативи європейській інтеграції нашої країни. У цьому місяці синхронно з Європейським Парламентом Верховна Рада України ратифікує Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Ми щиро вдячні усім країнам та парламентам, які підтримали нас, ратифікувавши Угоду.

Українська влада і народ України докладають усіх зусиль, щоб подолати всі труднощі й повернути країну до мирного демократичного розвитку. Ми закликаємо міжнародних партнерів допомогти нам на шляху до об’єднаної Європи, у проведенні демократичних змін та реформ в Україні, допомогти в нашій боротьбі проти агресії, в тому числі шляхом надання військово-технічної допомоги.

Я вірю, що спільними зусиллями нам вдасться подолати цю кризу.

Україна завжди прагнула миру, демократії і стабільності. Ми віримо, що разом ми не допустимо повторення часів терору і залякування з боку тих, хто прагне до світового панування.

Дякую за увагу.

Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов виступає на Європейській конференції голів парламентів.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.