А поголів’я все скорочується...

Нині Тернопільщина ставить перед собою амбітні плани з відродження тваринництва. Наголос робиться передусім на розвиток великих комплексів. Але оскільки приблизно 80 відсотків молока виробляється у селянських господарствах, то влада планує допомогти їм придбати племінних корівок. Кошти під це передбачається виділити з обласного бюджету. Звичайно, якщо відповідну програму затвердять депутати. Кращим одноосібникам—здавачам молока роздано 14 доїльних установок швейцарського виробництва. І це тільки початок. Зрештою, вже тепер область має що показати, недарма нещодавно тут відбулася Всеукраїнська нарада-семінар з питань розвитку тваринництва.

— Вирощувати свиней нині вигідно, — вважає директор ПАП «Агропродсервіс», що під Тернополем, Іван Чайківський. — Рентабельність — не менш як 30 відсотків, а торік взагалі була на рівні 80 відсотків. Українська свинина нині дорожча, ніж в об’єднаній Європі.

Надприбутків від свинарства з його розвитком ставатиме все менше, переконаний заступник міністра аграрної політики Сергій Биков, це закономірно, проте працювати у цій галузі однаково буде вигідно. Маємо шанси за рік-два витіснити імпортну свинину з наших ринків.

Зароблені від продажу свинини кошти в «Агропродсервісі» спрямовують на нарощування виробництва. А воно — на світовому рівні. Сучасні комплекси, маточники, потужна кормова база, ощадливість в усьому. Газу тут взагалі не використовують. На обігрів приміщень та інші потреби йде електроенергія, а нещодавно звели підприємство з брикетування соломи. Паливні брикети використовують і для власних потреб, й експортують в Польщу. Враховуючи екологічні вимоги — неподалік санаторій — обладнали сучасний відстійник, на основі якого планують видобувати біогаз.

Стадо, а це 26 тисяч голів, укомплектоване свинками лише зарубіжної селекції. Іван Адамович жалкує, що в Україні не ведеться серйозна селекційно-племінна робота. А соєвий шрот доводиться завозити з Бразилії: у порту Гданська він коштує 300 доларів за тонну, в Україні більше 500. Медичні препарати також імпортного походження. Усе це позначається на собівартості свинини. Для годівлі використовують не відходи, а повноцінне зерно, яке вирощують самі, добавки, тож продукція високої якості. Тутешніх свинок охоче забирають потужні м’ясокомбінати. Свинокомплекс інтенсивно розбудовується, здебільшого — за рахунок внутрішніх інвестицій.

За таким само принципом діють у ТОВ «Бучачагрохлібпром». На тваринництво разом з кредитами йде власний капітал. Інтенсивний розвиток молочно-товарного виробництва тут почали лише торік. Доти робили ставку на рослинництво, мають потужний насіннєвий завод. За словами голови спостережної ради Петра Гадза, ідеєю відродити тваринництво він заразився у Білорусі, коли побував на тамтешніх комплексах. І взявся реконструювати колишні ферми і будувати нові. Торік ввели в експлуатацію перший комплекс на 800 голів дійного стада у селі Соколові Бучацького району. Тепер тут утримується 1960 голів ВРХ. Територія нагадує суцільний будівельний майданчик. Нові комплекси зводять менш як за три місяці: сучасні матеріали, сучасні технології. Ще до кінця цього року запрацює молочно-тваринницький комплекс у селі Пиляві на 800 голів дійного стада, наступного — такий самий комплекс у селі Ліщанці, трохи менший — у Заривинцях, а 2012-го — молочно-товарні ферми у селах Трибухівці, Осівці, Медведівці — всього на чотири тисячі голів дійного стада. Очікується, на кінець 2012 року мати понад сім тисяч корів, а загалом поголів’я ВРХ становитиме 22 тисячі голів. До речі, Петро Гадз є прихильником безприв’язного утримання худоби. Нині тут надоюють на добу 16,5 тонни молока, у 2012-му планують щоденно мати 130 тонн. Підприємство, схоже, стане одним з найпотужніших виробників молока в західному регіоні.

Але не лише за кількісними показниками — надої сягають шести тисяч літрів на рік від однієї корови. За загальним бактеріальним обсіменінням, іншими якісними параметрами молоко відповідає  класу «екстра». Товариство має намір отримати статус зони чистої сировини для виробництва дитячого харчування. Адже тварин тут годують кормами з вирощеного власноруч зерна. Доять (на знімку) під класичну музику в сучасному залі, обладнаному німецькою фірмою. Рука людини не торкається молока, а охолоджують його у потужних холодильних установках. До речі, доярки тут заробляють 4—5 тисяч гривень на місяць. Гідна робота, гідна зарплата, гідна продукція.

Потужні комплекси з виробництва молока діють також у Лановецькому, Підволочиському, Теребовлянському районах. У Зборівському споруджується свинокомплекс на 55 тисяч голів. Є шість птахофабрик загальною потужністю майже 800 тисяч голів. Організовуються молочні кооперативи.

Судячи з виступів на нараді, і в інших регіонах є цікавий досвід розвитку тваринництва. Скажімо, на Черкащині взяли курс на створення молочних кооперативів, витіснення з цього ринку заготовачів, які разом з директорами заводів нерідко привласнювали дотації, що призначалися селянам. Відроджувати славу молочних кооперативів, які активно діяли у 30-ті роки минулого століття, взялися на Львівщині. А більше тридцяти господарств України об’єдналися в асоціацію виробників молока, яка надає не лише консультативну допомогу, а й готова робити гуртові закупівлі техніки, інвентарю, різних добавок з тим, щоб зменшити їх ціну.

 

Тернопільська область.