Профспілкове майно — ласий шматок для рейдерів

 Рейдерське захоплення земельних ділянок, «прихватизація» державного майна, судове рейдерство... Подібні махінації протягом останніх 5 років активно використовують різні зацікавлені особи: від іменитих державних мужів до нечистих на руку бізнесменів. При цьому аферисти для досягнення своєї мети не гребують нічим: ні силовими захопленнями з використанням загонів спеціального призначення, ні організацією «акцій протесту скривджених», ні викраденням печаток і створенням паралельних із власниками майна структур. Супроводжуючи це все щедро проплаченими інформаційними кампаніями з поливання брудом опонентів.

— Василю Георгійовичу, рейдерство в останні роки в Україні стало одним із найпоширеніших видів махінації з метою привласнення чужого майна. Потерпає від цього явища і Федерація профспілок, до того ж чи не найчастіше. Чому так?

— Багатьом спритникам не терпиться розтягти профспілкове, а, отже, і народне майно по кишенях. Особливо наполегливими є аферисти від бізнесу на Закарпатті та в Криму. Санаторії і курорти цих куточків України вже неодноразово потерпали від рейдерських атак «прихватизаторів» різного ґатунку.

Усі ми добре пам’ятаємо події недалекого минулого, пов’язані з діями Закарпатської обласної ради стосовно санаторно-курортних і туристичних установ Федерації профспілок у цьому регіоні, та численні судові справи, ініційовані державними регіональними структурами і спрямовані на позбавлення профспілок майнових прав.

Перша спроба привласнення профспілкового майна Закарпатською обласною радою була здійснена ще в листопаді 2006 року. Своїм рішенням від 16 листопада 2006 року депутати визнали комунальною власністю цілісні майнові комплекси: санаторій «Карпати», санаторій «Синяк», санаторій «Квітка полонини», санаторій «Сонячне Закарпаття», санаторій «Поляна», санаторій «Верховина» та санаторій «Шаян», які належать ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на правах власності.

Як то кажуть, було ваше — стало наше. Не секрет, що наступним кроком такого сценарію стало б «перепрофілювання» цього майна і продаж «ефективному власнику». Ми звернулися до суду з позовом про скасування незаконного рішення. Постановою Господарського суду м. Києва від 16 жовтня 2007 року наш позов задоволено в повному обсязі.

Однак у липні 2009 року Закарпатська обласна рада робить другу спробу привласнення профспілкового майна. З її ініціативи Київський апеляційний адміністративний суд виносить ухвалу, якою скасовує постанову Господарського суду м. Києва від 16.10. 2007 р., а провадження у справі закриває.

З метою захисту профспілкових інтересів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» знову звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Закарпатської обласної ради про скасування цього рішення. Заяву прийнято до провадження, і розгляд спору триває. У разі прийняття позитивного рішення на користь Закарпатської обласної ради, внаслідок судового «рейдерства» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» може втратити сім майнових комплексів водночас. 

Більше того, наслідуючи приклад протизаконної діяльності обласної ради, відповідним чином поводять себе й депутати сільських рад області.

По-перше, прийнято незаконне рішення про передачу палацу Шенборна, розташованого на території санаторію «Карпати», до Чинадіївської сільської ради. Другим стали рішення сільських рад Закарпаття, які призвели до незаконного будівництва в охоронних зонах біля санаторіїв «Квітка полонини» й «Шаян». Ці новобудови можуть повністю знищити мінеральні джерела та умови для оздоровлення населення.

— «Укрпрофоздоровниця» — це структура Федерації профспілок України?

— Так. Після проголошення незалежності Федерація профспілок України і Фонд соціального страхування ухвалили рішення про створення закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів. Цим політично важливим рішенням було врятовано профспілкову власність від «прихватизації» та перепрофілювання і, як показав досвід, воно допомагає захищати профспілкове майно від рейдерських атак.

Ще в 1997 році Вищий арбітражний суд виніс свій вердикт: акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця» створене відповідно до букви закону й будь-яким оспорюванням з боку організацій будь-якого рівня не підлягає. З часом таке рішення ухвалив і Верховний Суд. Але рейдерів не зупиняють ні рішення Верховного Суду, ні Конституція України. Свої атаки вони спрямовують на «Укрпрофоздоровницю», до якої включене все санаторно-курортне майно профспілок. Нині в провадженні судів перебуває понад 100 судових справ, у яких ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» виступає як позивач, відповідач або третя особа.

Ми вже набули досвіду боротьби за свої права. Тож незаможні громадяни й надалі матимуть змогу відпочивати в євпаторійському санаторії «Ударник», одеських — «Лермонтовський», «Затока», «Мирний». А також низці інших, які нам вдалося повернути до системи профспілкової власності.

— Які ще схеми використовують рейдери для привласнення профспілкового майна?

— Головна мета рейдерів — дискредитувати профспілки. Створити їм імідж неефективного власника й пролобіювати рішення про передачу оздоровниць місцевій владі. На місцевому рівні, як відомо, домовитися легше. Авантюристи від бізнесу застосовують при цьому різноманітні засоби тиску на профспілки.

Наприклад, перше, у 2010 році в різні суди України були подані позови від фізичних осіб до виконавчих органів всеукраїнських профспілок, які є членськими організаціями ФПУ й по суті її засновниками.

Уся суть цих позовів зводилася до блокування роботи зазначених профспілок, скасування рішень про обрання їх голів, заборону проводити зміну в статутних документах та інше.

Друге. Всі позови, подані до різних судів, у різних регіонах України — ідентичні, тобто складені однією людиною або ж за одним зразком.

Третє. Самі позивачі до суду не з’являються, оскільки це пересічні громадяни, яких просто під різними приводами фактично заставили підписати позовні заяви. За їхніми дорученнями їх представляють професійні адвокати. І найцікавіше, що ці адвокати завжди одні й ті самі в різних судових засіданнях і в різних судах.

Четверте. Практично всі ці люди, які підписали відповідні позови, не є членами профспілок і не мають права брати участі в їх діяльності. Тобто, триває активний пошук громадян, переважно членів профспілок, які за винагороду підписали б неіснуючі претензії до профспілки й у такий спосіб фактично блокували її роботу.

Все це вказує, з одного боку, на замовний характер даних позовних претензій. З другого — на те, що за цим усім стоїть одна людина або певна група, метою якої є визнання нелегітимності керівництва Федерації профспілок та доступ до майнового комплексу ФПУ.

Крім того, ведеться потужна інформаційна війна проти Федерації профспілок України. Статті замовного характеру, очевидно щедро проплачені, мають на меті створити штучний скандал як інформаційний привід, щоб звинуватити керівників ФПУ в діях, котрі вони не вчиняли, і використати цю провокацію для розвалу найбільшого громадського об’єднання та приватизації його профспілкового майна.

Рейдерами також ініційовано звернення до правоохоронних органів, щоб втягнути їх до вирішення питання відчуження профспілкового майна на власну користь. Однак ФПУ має у своєму розпорядженні документи, які засвідчують, що за результатами перевірок профспілкових оздоровниць органами прокуратури та внутрішніх справ не виявлено зловживань, які потребують порушення кримінальних справ до керівників санаторно-курортних закладів.

— Але, напевно, з приходом нової влади це все в минулому, й запущені попередньою владою судові процеси повинні припинитися?

— На жаль, очевидно, майно профспілок для нечистих на руку ділків настільки ласий шматок, що просто так відмовитися від нього рейдери не збираються. І останні події підтверджують це.

Цього разу атака на профспілкове майно здійснюється в Автономній Республіці Крим. У дію, по суті, запускається той самий сценарій дискредитації Федерації профспілок у засобах масової інформації. Але нині задум рейдерів полягає у тому, щоб, скориставшись розпорядженням Президента України про наведення ладу в земельних відносинах, використати місцеві органи державної влади для тиску на ФПУ через масові перевірки профспілкових оздоровниць Криму.

23 червня цього року Президент України Віктор Янукович видав розпорядження №956/2010 «Про створення міжвідомчої робочої групи з аналізу стану дотримання законодавства у сфері земельних відносин». Таким чином, Президент розпорядився перевірити чиновників на предмет їхніх махінацій із землею на місцях. Але жодного слова в цьому документі не сказано про необхідність перевіряти профспілкові оздоровниці, оскільки жоден санаторій не є власником землі — вона належить місцевим громадам!

Хоч як це дивно, деякі місцеві органи влади замість виконання доручення глави держави, почали із завзяттям інспектувати профспілкові оздоровниці. Й це триває на території АР Крим протягом останніх двох місяців.

Хто тільки не з’являвся в санаторіях ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» для перевірки діяльності установ, посилаючись на вищезгадане президентське розпорядження. Починаючи з чиновників прокуратури АР Крим, Державного комітету земельних ресурсів, податкової адміністрації і закінчуючи представниками СЕС і... Держкомітету рибного господарства України. Останні, ймовірно, шукали в профспілкових санаторіях рибу, бо, мабуть, шукати її більше ніде.

Справжня мета таких дій очевидна. Це дискредитація Федерації профспілок. Дуже вже комусь хочеться показати, що на підставі результатів перевірки профспілки нібито не забезпечують належним чином діяльність санаторно-курортних установ, і тому, мовляв, є необхідність відібрати їх у профспілок і передати в комунальну або державну власність.

Окрім цинічного «використання» розпорядження глави держави, в усьому іншому почерк рейдерів залишається тим самим.

При цьому режисери такого сценарію забувають сказати, що профспілки в останні 20 років зберегли 80% санаторіїв, тоді як 80% державних оздоровниць давним-давно продано приватним структурам, а це означає, що держава позбавила себе необхідності піклуватися про санаторно-курортне лікування населення України.

— Василю Георгійовичу, у вас була зустріч із Президентом України Віктором Януковичем. Ви порушували це питання перед керівником держави?

— Я звернувся до Президента України з проханням особисто втрутитись у ситуацію, яка склалася. Щоб припинити спроби незаконного втручання з боку органів державної влади й місцевого самоврядування в правомірну господарську діяльність санаторно-курортних закладів.

Президент погодився, що існує необхідність відновлення і подальшого розвитку санаторно-курортної галузі в Україні й що турбота про людей — це спільне завдання влади та профспілок.

Я також запропонував Президенту втілити в життя розроблений спільно з державою проект, спрямований на відродження і розвиток санаторної системи України.

Суть його полягає  ось у чому:

Перше. ФПУ в установленому порядку приймає рішення про виділення для втілення проекту 20—25 діючих санаторно-курортних закладів, а держава, зі свого боку, припинить судові переслідування профспілкових структур, надасть пільги в оподаткуванні, користуванні й придбанні землі, забезпечить розвиток і створення нових курортних зон, державно-профспілкових підприємницьких структур, надасть пільгове кредитування в державних банках та можливість формування і оплати державного замовлення на соціальні послуги.

Друге. Держава припинить підготовку проектів законодавчих актів, у яких передбачається одержавлення профспілкового майна, підтримає внесення змін до чинного закону про профспілки, які закріплять їхні майнові права.

Третє. ФПУ візьме на себе вирішення всіх питань, пов’язаних із нормативно-методичним забезпеченням санаторно-курортних закладів, розвідки та експлуатації гідрогеологічних та бальнеологічних джерел, використання інших лікувально-оздоровчих факторів.

Четверте. Доходи отримані від цієї діяльності, будуть спрямовуватися на розвиток санаторно-курортної галузі України та на забезпечення пільгових умов лікування і оздоровлення соціально незахищених верств населення.

— Але, я так розумію, зношеність основних фондів профспілкових курортів і санаторіїв у деяких випадках сягає 80—90%. А грошей у держави, як завжди, не вистачає?

— Насправді середня зношеність основних фондів у цілому становить 41 відсоток, однак значна частина їх повністю зношена, інші мають відсоток зношеності від 60% і вище. Дійсно, реконструкція та модернізація потребують капіталовкладень. І для цього, безперечно, потрібна допомога держави, але можна обійтись і без залучення додаткових державних коштів. Перш за все необхідна допомога з розроблення пакета документів для залучення інвестицій. Ідеться про зменшення до мінімуму ризиків втрати майна та захист від посягання недобросовісних інвесторів, мета яких забрати профспілкове майно.

Перше. Один із таких шляхів — запровадження більш безпечного й продуктивного методу інвестування у розвиток оздоровниць: інвестування власних коштів. Така практика вже є в Закритому акціонерному товаристві «Миргородкурорт». У непростій фінансовій ситуації у розвиток лікувально-діагностичної бази інвестовано власних коштів підприємства на суму близько 40 млн. гривень. У результаті прибутки ЗАТ «Миргородкурорт» в 2009 році зросли майже в 25 разів.

Друге. Необхідно розширювати наповнення собівартості послуг (проведення капітальних і поточних ремонтів, робіт із благоустрою тощо). Це дозволить підвищити конкурентоспроможність санаторно-курортної бази на ринку послуг, дасть можливість підвищити ціну на путівку нової якості й залучити платоспроможніший контингент.

Третє. В країні відсутні єдині державні програми зміцнення здоров’я нації та розвитку курортної галузі, й це за того, що населення потребує лікування та оздоровлення через скорочення середньої тривалості життя в Україні, в той час як санаторії ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», маючи розвинуту мережу реабілітаційних відділень, спроможні щорічно оздоровлювати та повертати до повноцінного способу життя близько 400 тисяч дорослих та дітей. Проблема могла б бути вирішена за умови внесення її в тристоронню угоду між профспілками, роботодавцями та Кабінетом Міністрів України.

Четверте. Держава може допомогти, надавши митні й візові пільги та знижки на авіа- та залізничні квитки в період масових відпусток і канікул. Адже покладати надії на те, що наші санаторії заповнить контингент із країн далекого зарубіжжя, не доводиться через рівень комфортності та оснащеності санаторіїв.

І останнє. Необхідно внести зміни до законодавства про державні закупівлі, а саме — скасувати проведення тендерів для закупівлі путівок, які спеціалізуються на лікуванні та реабілітації інвалідів-спинальників. Це дало б можливість оздоровлювати цю категорію хворих протягом року, а не після проведення тендера — як показує практика, тільки починаючи з квітня. Застраховані та інваліди завчасно зможуть планувати своє лікування та отримати путівки, а санаторії — спланувати безперебійну роботу протягом року, що вплине на покращення соціально-психологічного клімату в санаторіях та на курортах.