У депутатів — «випускний»

— Хоча депутати й представляють в облраді різні політичні сили, я переконався, що всі вони зацікавлені, щоб область розвивалася, щоб вирішувалися ті проблеми, які ставили перед нами люди під час передвиборної кампанії. Ми першими з усіх обласних рад створили широку коаліцію, і це дуже допомагало в роботі. Тож вдалося багато зробити, але і для наших наступників знайдеться робота, бо чимало прийнятих нами програм — довгострокові. Про всі, звичайно, не розповім — для цього потрібно багато часу, але назву бодай кілька з них. Це — програма «Власний дім», спрямована на підтримку індивідуального житлового будівництва на селі. Тільки за останні два роки ми виділили з нашого небагатого обласного бюджету понад мільйон гривень на пільгове кредитування сільських забудовників. Скористатися ним може будь-хто на селі, в кого є проблеми з житлом. Більше того, пишаюся тим, що навіть у кризові роки нам вдалося подвоїти фінансування цієї програми.

Фінансуємо ми й обласну програму, яка дає можливість провести електрифікацію новозбудованих вулиць у селах. І ще одне наболіле питання, яке вдалося зрушити з мертвої точки, — якісне водопостачання поліських сіл. Наприклад, мешканці села Пугач, що в Сарненському районі, більше тридцяти років змушені користуватися привозною водою. Тому обласна рада прийняла програму першочергового забезпечення централізованим водопостачанням таких населених пунктів. На проведення води, наприклад, до Пугача з обласного бюджету було виділено кошти, тож на умовах співфінансування з районним та місцевими бюджетами їх вистачить для будівництва водогону в цьому поліському селі.

До речі, саме принцип співфінансування дозволяє нам будувати сільські школи. За ці роки ми завершили чотири такі довгобуди. Хоча, чесно кажучи, переважна більшість депутатів вважає, що будівництво шкіл — це все-таки прерогатива держави. Але оскільки у держави бракує коштів на це, особливо в умовах кризи, то й обласна влада долучається до шкільного будівництва.

Водночас актуальними залишаються проблеми будівництва доріг, газифікації сіл. І тут хочу відзначити активність самих громад. Ті сільські ради, які хочуть мати в своєму селі, наприклад, газ, роблять усе, щоб бодай отримати якісь кошти: люди складаються — дають власні гроші, але й розраховують на підтримку з бюджету. І там, де є найвищий рівень готовності, там де є прокладені підвідні газопроводи, ми намагаємося допомагати в першу чергу.

— Справді, добрий господар завжди знає, що в нього є. Тому депутати нашого скликання практично одразу створили в апараті обласної ради відділ управління комунальним майном. І передусім провели інвентаризацію об’єктів. І, на своє здивування, виявили низку таких, які вважалися, так би мовити, безгоспними. Як наслідок, по-перше, ми отримали цілісну картину того, яке майно має обласна рада, скільки коштів потрібно на його утримання, які є проблемні об’єкти, а якими з них можна зацікавити інвесторів. І, по-друге, маємо додаткові надходження до бюджету.

— Звичайно. Дуже великою проблемою, яка була і, на жаль, поки що залишається, є незаконний видобуток бурштину в поліських районах області. Це не лише спричиняє неабияку екологічну загрозу (адже «чорні» старателі залишають після себе пустелі), а й позбавляє бюджет істотних надходжень. Обласна рада не раз (і не лише у цьому скликанні) зверталася до керівництва держави щодо прийняття відповідних законодавчих змін. Завдяки активній роботі народних депутатів від Рівненщини Верховна Рада проголосувала закон про бурштин, над яким багато попрацював народний депутат України Микола Шершун. Відтак місцеве населення нарешті отримало можливість видобувати бурштин легально. Приємно, що при розробці документа були враховані і пропозиції нашого депутатського корпусу, які ми надсилали у вигляді звернень.

Врахували пропозиції Рівненської обласної ради і при підготовці й прийнятті закону, що забороняє гральний бізнес. До речі, саме Рівненська обласна рада 2008 року ініціювала парламентські слухання з питань моралі та духовності молодого покоління. Перед тим в області ми провели справді масштабні громадські слухання на тему впливу інформаційного простору на нашу молодь. До обговорення долучилися села, райцентри, громадські організації. Ми провели колосальну роботу, підготували пропозиції щодо відповідних законодавчих змін. Йшлося передусім про обмеження негативного впливу реклами тютюну та алкоголю у ЗМІ, про насильство та порнографію, які вільно «гуляють» інтернетом. Нас активно підтримував заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко, він обстоював у парламенті, зокрема, і наші пропозиції щодо законодавчих змін. Як наслідок — Верховна Рада таки ввела істотні обмеження на розповсюдження реклами підакцизних товарів.

— Наші депутати були «закріплені» за районами, виїжджали на прийоми громадян. Наскільки ефективно вони працювали, оцінять люди. Але якщо говорити про зв’язок із виборцями, то ефективнішою, на мою думку, є мажоритарна система, коли люди знають свого обранця, так би мовити, в обличчя, у будь-яку хвилину можуть звернутися до нього, та й депутат з місцевих краще обізнаний із проблемами того населеного пункту чи району, від якого балотувався і де живе. Тому я однозначно — прихильник мажоритарної системи, якщо йдеться про вибори до місцевих рад. До речі, саме за «мажоритаркою» мене обрали народним депутатом України 3-го скликання.

Водночас, навіть за такої системи виборів, за якою обирався нинішній склад обласної ради, люди могли розраховувати на допомогу і підтримку. На кожній сесії обласна рада розглядала десятки депутатських запитів, які стосуються проблем тієї чи іншої громади. Крім того, в обласній раді є фонд «Допомога», з якого депутати мають можливість матеріально підтримати громадян. За роки нашої каденції лише у мене та моїх заступників на особистому прийомі побувало майже чотири тисячі людей. Найчастіше зверталися за матеріальною допомогою на лікування. Відтак тільки з фонду «Допомога» переважно на ці цілі пішло понад 800 тисяч гривень. Це, звісно, мізер, але ми намагалися першочергово підтримати найнезахищеніших — пенсіонерів та інвалідів.

— Вона назріла давно. Поляки, досвід яких ми вивчали, тільки виграли від цього. Вони укрупнили ради первинного рівня за територіями та за кількістю населення, збалансували бюджети, та, найголовніше, децентралізували повноваження. Там гміни працюють і заробляють переважно самі на себе, хоч, звісно, частково дотуються. У нас село виживає переважно за рахунок скромної фінансової підтримки районного чи обласного бюджетів, бо на те будівництво шкіл, за нинішньої системи бюджетних відносин самотужки сільради ніколи не зароблять.

Тим більше, у них абсолютно нерівноцінна можливість утримувати соціальну інфраструктуру. Наприклад, маленькій сільраді набагато важче фінансувати той самий ФАП, аніж сільраді з населенням у три і більше тисячі жителів. Тому адміністративне «вирівнювання» все-таки збалансує нерівнозначні можливості наших громад.

— На щастя, це одне із свідчень того, що в нас, хоч і не так швидко, як хотілося б, та все ж народжується громадянське суспільство. Рівненська обласна рада запровадила конкурс проектів розвитку територіальних громад. Знаю, що такий проводять і в інших областях, а також на всеукраїнському рівні. Нещодавно ми підсумували результати цьогорічного обласного конкурсу, і переможці отримали грошову підтримку з бюджету. Варто зауважити, що завдяки таким проектам люди намагаються розв’язати найгостріші соціально-економічні проблеми: наприклад, відремонтувати приміщення у дитсадку чи встановити там опалення. Один з цьогорічних переможців — громада села Малеве Демидівського району — планує створити в селі центр соціально-побутового обслуговування населення: при сільраді там працюватиме перукар, швачка, майстер з ремонту взуття та соціальний працівник. Погодьтеся, що для міста це не дивина, а от у сільській місцевості таких центрів бракує.

До речі, минулого року на Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування серед переможців було вісім територіальних громад нашої області.

Вважаю, що такі проекти і є прикладом ефективного самоврядування. Вони заохочують людей до самоорганізації і допомагають повірити у власні сили. Водночас, така активна позиція просто зобов’язує депутатів цій громаді допомогти.

Рівне.