Кількість жертв трагедії збільшується

74-річна Олена Гончаренко — сорок четверта жертва трагедії, яка сталася на залізничному переїзді поблизу Марганця. Вона померла вчора о четвертій ранку в обласній клінічній лікарні. А того нещасливого дня жінка зібралася на ринок разом зі своєю сусідкою Зінаїдою Тулюпою.

Зінаїда Іванівна готувалася до святкової дати: 24 жовтня мала відзначати 72-й день народження. Усе життя вона пропрацювала в лікарні медсестрою. Дочка їхала до матері із Сум на свято, а потрапила на похорон...

...Кладовище у Городищі посеред селища стало останньою домівкою і 58-річної Надії Оселедченко.

Ті, хто вижив, тепер пригадують подробиці. Оксана Бойченко сиділа на задньому сидінні і побачила локомотив в останню мить, почувши крики: «Куди їдеш? Зупинись! Поїзд іде!». Але було пізно. Вона опритомніла, коли вже лежала на землі, на чомусь металевому, метрів за п’ятдесят від автобуса. Обличчя було залите кров’ю, і вона дуже боялася, що залишиться без ока. А для її професії — перукаря — це катастрофа. Свідки трагедії намагалися викликати по телефону «швидку», але чомусь потрапляли в Нікополь і дуже обурювалися. До неї підбігла знайома, і Оксана назвала телефон матері свого друга. Жінка, отримавши такий дзвінок, на таксі примчала до місця події і допомагала Оксані, чим могла. Ще потерпіла згадує: підвівшись, побачила погнутий металевий стовп. Вочевидь, він на ходу зніс задню частину автобуса, з якої повипадали люди. Саме їм і пощастило вижити.

Учора Оксані Бойченко, в якої черепно-мозкова травма і закритий перелом правого плеча, зробили операцію. Оперував особисто завідувач відділення травматології Іван Жердєв, який пообіцяв, що все буде гаразд, і вона повернеться до улюбленої роботи. Обличчя в синцях і шрам на переніссі — від них, запевняють лікарі, не залишиться й сліду.

Як повідомили в адміністрації лікарні, на 14 жовтня з дев’яти потерпілих, які перебувають на лікуванні, двоє — в травматології, і лікарі докладають усіх зусиль, щоб вони видужали повністю, решта сім — все ще у важкому стані, один з них —  у вкрай важкому.

Щоденно хворих оглядають професори і завідувачі відділень. Люди активно обговорюють трагедію і в маршрутках, і на місцевих інтернет-форумах: співчувають, висувають версії з приводу того, свідомо чи несвідомо водій направив автобус під колеса локомотива, розповідають про реальну транспортну ситуацію у місті. Зокрема, й про цей маршрут: набитий автобус їхав з передмістя Марганця — Городища — до кінцевої зупинки «Міська поліклініка».

З цього району маршрутки ходять рідко. Крім того, рейс був пільговим для пенсіонерів, а тому й подвійно популярним. Був час, коли тут заборонили брати «стоячих» пасажирів, але на зупинках утворювалися черги, люди обурювалися, і, врешті, їхнє невдоволення взяло гору — маршрутки знову почали набивати «під зав’язку». Щодо «дивної» поведінки водія (кажуть, він вийшов з автобуса, оцінив ситуацію і сів за кермо), то така «дивина», як рух на червоне світло, у нас, на жаль, швидше, норма, аніж виняток. Вочевидь, і в цьому випадку спрацювала надія на «авось». Можливо, все так і було, як написав один із учасників інтернет-спілкування: «Водій виїхав на переїзд, а потім став переключати передачу. В результаті — заглух!»

Правоохоронним органам доручено перевірити автоперевізників по всій країні. Того дня, коли сталася трагедія, Перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв доручив спланувати переустаткування залізничних переїздів у найкоротший термін і пообіцяв державну фінансову підтримку. Залізничники прохолодно сприймають ідею повсюдного встановлення шлагбаумів. Біля шлагбаума, пояснює головний інженер Придніпровської залізниці Олександр Завгородній, обов’язково має бути черговий по переїзду, лишати його без догляду не можна, оскільки після першої ж спроби «проскочити» матимемо зруйнований переїзд.

Однак практика свідчить, що навчити наших громадян законослухняності на шляхах — справа дуже важка.