Нашим співвітчизникам, навіть водіям, котрі платять податок зі своїх транспортних засобів, не до снаги розбиратися, кому підпорядковано той чи інший відтинок шляху. Стан доріг населення зазвичай пов’язує з місцевою владою. Воно не знає, яку ділянку утримує Укравтодор, а яка — в комунальній власності. Треба балансоутримувачам ставити автографи на обочинах! У тому числі й сільським головам, адже сільради повністю опікуються всіма сільськими дорогами на своїх територіях, окрім державних трас. Чи обрали б тоді люди до влади тих, хто так «пильно» дбає про громадські шляхи?!
Бюджет — не приватний гаманець
Місцеві дороги — це вам не «стріла» до урядової Конча-Заспи, яку ремонтують без зайвих нагадувань. Часто вони й зовсім не дороги, а... напрямки.
На місцеві дороги місцевих податків украй не вистачає, а держбюджет хронічно не виділяє кошти. Де вже тут зрівнятися селу із містом! «Грошей гостро бракує й на міські вулиці, — сказали нам у міськвиконкомі Кам’янця-Подільського. — Оскільки місто не має об’їзної дороги, а транзитний транспорт день і ніч добиває міські вулиці, торік вдалося отримати цільову державну субвенцію. Щоправда, виділяли 20 мільйонів, а прийшло значно менше — криза. Щоб навести лад на всіх міських шляхах і забути проблему років на 10-20, потрібно щонайменше 50 мільйонів гривень. Торік влада прийняла рішення про випуск місцевих облігацій, кошти від продажу яких можна було б спрямувати на дорожні проблеми. Отримали «добро» на всіх рівнях до столиці включно, але та ж криза завадила. І банки кредити дають під такі відсотки, що ми не ризикнемо залазити в кабалу».
Очільник райдержадміністрації однойменного району Михайло Желізник повідомив: «Цьогоріч із обласного бюджету надійшло 400 тисяч гривень на ремонт доріг у районі. У найгіршому стані вони в зоні села Шустівці, роботи вже розпочато, найближчим часом почнуть ремонтувати шляхи на Завальському та Заліському напрямках». На щастя, саме там є кар’єри з будматеріалами. На початку літа в РДА зібрали очільників сільських рад. Сотні тисяч гривень накопичилося на їх рахунках з податків власників транспорту. Але чому їх не витрачають доки гарна погода? РДА забила на сполох. Виявилося, місцеву владу зобов’язували працювати не напряму з підприємцями, а через автодорожні організації, що і дорожче, і клопітніше. Вже наприкінці літа перший заступник голови РДА Ніна Фабіянська прокоментувала ситуацію: «На рахунках сільрад — 580 тисяч гривень. У кого — три, у кого — 17, а в кого — і сто. У селі Оринин прокладають газову мережу, після цього візьмуться за дороги. Обіцяють встигнути до холодів. Питання з використанням коштів — на суворому контролі РДА, адже, згідно до нового Бюджетного кодексу, ці гроші з Нового року доведеться віддати до держбюджету». Чому ж окремі сільські голови вичікували, доки не прийде осінь із дощами? Декому, вочевидь, хотілося показати себе будівничим напередодні виборів...
Латана свитка
Насправді ж, згадана сума, тобто 580 тисяч гривень, якщо її розділити на 122 села району, доволі незначна, бо один кілометр дороги, «одягнутої» в асфальт, коштує понад півтора мільйона гривень. В Україні, як заведено, з року в рік, з десятиліття в десятиліття дороги не будують, а ремонтують, до того ж не капітально, а так званим ямковим способом. У місті намагаються технології дотримуватись. Є свій асфальтовий завод, якість продукту якого досить висока. Село про асфальт навіть не мріє. Тут хоч би на щебінь розжитися. Він поруч, та... Подекуди працює «замилювальна» технологія: пустять грейдера, засиплять ями дрібним щебенем чи жорствою — ото й весь ремонт! Нинішнього літа, під час зливових дощів, Кам’янець-Подільський район особливо постраждав — негода завдала шкоди загалом на суму понад три мільйони. На жаль, не всі понищені дороги потрапили у «ремонтні» списки. Бо реально коштів на них немає. Де ж їх узяти?
Щоправда й інвестори не вкладають гроші в тутешні дороги... Хіба що такі підприємства як компанія «Нібулон», товариство «Гринчуцьке» спромоглися в селах, де орендують паї, зробити по кілька кілометрів шляху. Їдемо до сусідніх Дунаївців. Мешканці цього району інформують: тут влада проголосила пріоритетними напрямками розвитку району на 2010 рік ремонти доріг місцевого та комунального значення шляхом залучення коштів з обласного бюджету на суму в 1,6 мільйона гривень. Мали провести ці роботи господарським способом із використанням місцевих будівельних матеріалів, здійснити капітальний ремонт в місті на вулицях Шевченка, Красінських, 1 Травня. Про дороги згадали до Дня незалежності, прибуло чимало техніки... Однак, наразі ями тільки присипані щебенем, на тому й спинилися. Люди сумніваються, чи буде обіцяний ремонт, і дивуються: навіщо міняти цілі бордюри на нові? Краще б на ці гроші поремонтували дорожнє полотно.
Надра — державні, а копає всяк
Україна потребує доріг європейського рівня. Про це заявив під час представлення колективу Укравтодора нового керівника Валерія Вощевського міністр транспорту та зв’язку України Костянтин Єфименко. Йшлося й про фактичне фінансування галузі, яке в декілька разів менше, ніж це передбачено науково обґрунтованими нормативами, тож законодавчо необхідно визначити додаткові джерела фінансування для підтримки дорожньої галузі, створити спеціальний фонд.
З чого формувати такі спецфонди на місцях? А найголовніше: чи зможуть місцеві ради користуватися надрами на їх території для ремонту всіх сільських доріг? Бо ж матеріали наче є — ось вони, мов на долоні, а прокласти з них дорогу, бодай, вапнякову, буває зась.
Сьогодні Державне підприємство «Нігинський кар’єр» (до речі, найбільший кар’єр на території області) лихоманить. Ще не так давно його довели до ... банкрутства, хоч кар’єр може бути потужним постачальником агропромислової та будівельної сировини, останньої — навіть із відходів. Біля нього «пригрілося» ще декілька приватних структур. «На день перевірки всі документи — паперові та електронні — хтось викрав, — каже начальник кам’янець-подільського відділу КРУ Володимир Шибистий. А цьогоріч КРУ в Хмельницькій області здійснило аудит діяльності ДП «Нігинський кар’єр». Було встановлено, що, порушуючи вимоги постанови Кабміну, а також Кодекс України «Про надра», директор Анатолій Ткачук у 2004 році ... відмовився від земельної ділянки під гірничим відводом на користь пов’язаної з ним комерційної структури ПП ВКП «Нігинсахкампром». Такий крок керівник не узгодив з Мінагрополітики, якому підпорядковане підприємство. Директора звільнили з посади, прислали іншого. Украй занепале підприємство, де залишилися хіба що сторожі, почало оживати, запрацювало. У судах довго розглядали справу щодо повернення підприємству вилученої ділянки. Навесні 2009 року Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України задоволено позовні вимоги ДП «Нігинський кар’єр». Земельну ділянку гірничого відводу мали повернути підприємству. Але вона нині перебуває в оренді у приватної структури на ... 49 років. До того ж, ця структура тісно пов’язана з колишнім директором родинними зв’язками, як з’ясувалося під час перевірки. Боротьба за цю ділянку зі справжніми золотими горами — відвалами щебеню вапнякової фракції від нуля до 20 міліметрів —триває й досі. Цікаво те, що за керівництва Ткачука відсіви вапнякові відповідно до договорів продані ПП ВКП «Нігинсахкампром» за ціною 12 гривень за... одну тисячу тонн на загальну суму 288,0 тисяч гривень. Тим часом, середньоринкова вартість його в регіоні становила 10,8 гривні за тонну. Унаслідок цих операцій державне підприємство втратило вигоду на суму 258,9 мільйона гривень. Такою кількістю вапнякового щебеню можна було б відремонтувати всі дороги краю... Торік у Дунаєвецькому районі проклали кілька «білих» доріг. Вапняк возили з Нігина. Даючи інтерв’ю пресі, керівництво району заявляло, що з матеріалами «спонсори допомогли».
Сьогодні на всіх рівнях говорять: потрібні законодавчі зміни, які дадуть змогу селу без зволікання побудувати дороги з місцевих матеріалів, не випрошуючи їх у «добрих дядь». А поки що, як казав Великий Комбінатор, вдаримо автопробігом (щоденним!) по бездоріжжю...
