Вадим Колесніченко: «Першочерговим завданням для вироблення стратегічної гуманітарної політики у державі має стати «демілітаризація» гуманітарної сфери»

За словами депутата, у гуманітарній сфері «на голови українців системно, часто з використанням засобів масової інформації, виливається потік пропаганди, переповнений символами ненависті та ворожнечі». «Складається враження, що деякі безвідповідальні політики і діячі зумисне намагаються розпочати бойові дії в гуманітарній сфері. Навіть сьогодні ми могли спостерігати термінологію війни, за якою когось «захоплюють», «придушують», «знищують» тощо», — зазначив 

В. Колесніченко.

При цьому він висловив переконання, що головними п’ятьма принципами стратегії гуманітарної політики сучасної України мають стати:

1. По-перше, побудова в Україні поліетнічного та багатокультурного суспільства на основі безумовної поваги до прав та свобод людини;

2. По-друге, визнання поліетнічності та полікультурності України як національного надбання, стратегічної переваги України в сучасному глобалізованому світі, основи соціально-економічного розвитку країни;

3. По-третє, захист громадян України від дискримінації чи то за етнічною, мовною чи іншою ознакою;

4. По-четверте, жорстка протидія на державному рівні всім видам расизму, ксенофобії та розпалюванню міжнаціональної ворожнечі;

5. По-п’яте, виховання принципів толерантності та взаємоповаги в суспільстві до всіх громадян України без обмеження за расовою, етнічною, мовною, культурною тощо ознаками.

Депутат також повідомив, що проблеми виховання толерантності, взаємоповаги та безумовного дотримання прав людини в Україні вже вийшли на міжнародний рівень і турбують провідні міжнародні організації. «Варто лише пригадати Резолюцію Європарламенту та звернення ОБСЄ щодо необхідності врегулювання мовного питання в Україні та виконання Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин, висновок Європейської комісії проти расизму та нетерпимості», — аргументував парламентарій.

Він нагадав, що у 2010 році Комітет Міністрів Ради Європи ухвалив та оприлюднив рекомендації Україні на прикладі імплементації положень Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин. «Так, Комітет Міністрів вказав, що «мовний ландшафт України унікальний, так як мовою, яка не є державною (російська), говорить більша частина населення, включаючи людей, які належать до інших національних меншин». При цьому «...російську мову віднесено на невідповідний їй рівень» (п. 61). «...Враховуючи кількість російськомовних мешканців в Україні, очевидно, що ця мова має займати особливе становище» (п. 79).», — процитував Вадим Колесніченко рекомендації європейської структури.

«Саме на повне виконання рекомендацій міжнародних організацій і спрямований проект закону України «Про мови в Україні» 1015-3 від 7 вересня 2010 року, внесений від імені коаліції народними депутатами України Єфремовим О. С., Симоненком П. М., Гриневецьким С. Р.», — наголосив депутат. За його словами, зазначений законопроект пройшов тривалу підготовку й обговорення в фахових колах, отримав позитивні висновки міжнародних експертів та 4 департаментів Ради Європи.

«Враховуючи огульну критику проекту закону з боку його опонентів, потрібно зазначити, що законопроектом повністю збережено конституційний державний статус української мови. Пунктом 1 статті 6 проекту встановлено, що державною мовою України є українська мова. Українська мова залишиться виключною мовою Збройних Сил України та інших військових формувань (стаття 30); ведення засідань Верховної Ради України; угод і картографічних видань (ст. ст. 20, 28).», — зауважив В. Колесніченко.

Він також повідомив, що законопроектом «паралельно з державною на території України гарантується вільне використання регіональних мов, до яких законодавці вже віднесли російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську, румунську, словацьку і угорську» «Дія цього положення поширюється на ті мови, якими користуються не менше 10% громадян, що населяють певну територію (ст. 8)», — зазначив депутат.

За його словами, ці мови зможуть використовуватися в державному управлінні, у сфері адміністративних послуг, слідстві та судочинстві, освіті, науці, рекламі, телебаченні й радіомовленні тощо. Парламентарій додав, що українсько-російська двомовність, яка склалася історично, є важливим надбанням Українського народу, потужним чинником консолідації багатонаціонального українського суспільства.

Вадим Колесніченко наголосив, що коаліція і уряд працюватимуть над реальною, а не декларативною програмою підтримки і розвитку української мови. «Безумовно, що дискусія навколо законопроекту може тривати й надалі, а його текст потребує внесення певних коректив», — визнав депутат. Водночас він акцентував увагу, що ця дискусія має бути фаховою та конструктивною. «Приміром, звинувачувати нинішніх російськомовних українців в утисках української мови і відіграватися на них за «Валуєвські укази» — абсурдно, протизаконно і безперспективно з точки зору майбутнього української держави», — зазначив він.

На думку депутата, ухвалення нового Закону «Про мови України» об’єднає суспільство на ґрунті прав людини, взаємоповаги та толерантності. «Адже Україну розколюють не мови, а політики, які спекулюють на мовному питанні», — пояснив парламентарій.

«Упевнений, що прийняття проекту закону «Про мови України» стане величезною віхою не лише в боротьбі за права людини в Україні, але й у вітчизняному державному будівництві в цілому, перетворюючи Україну на потужну стабільну процвітаючу державу, у центрі якої стоятиме людина, її права та свободи», — підсумував Вадим Колесніченко.