Показове ярмаркування

Але базарний день закінчується швидко. І варто ступити лише кількасот метрів до найближчого магазину, аби зрозуміти, що ціни на харчі не збираються падати. Та й аграрії не бачать жодних причин, щоб цінова політика на їх продукцію різко змінилась у бік зменшення.

Але стосується це не споживачів, а лише виробників сільгосппродукції. Здається, для них настав нарешті той час, коли запанували так довгоочікувані пристойні ціни. Скажімо, півтори тисячі гривень за тонну, котрі вже дають за висококласну пшеницю, — хіба не обнадійлива пропозиція? Адже торік о цій порі і за тисячу далеко не всім вдавалось продати збіжжя. Півтори та близько двох тисяч гривень відповідно за тонну кукурудзи та ячменю — це також виcокі планки. А про гречку й говорити не доводиться. Навіть досвідчені гречкосії не пригадують, щоб колись за неї платили більше чотирьох тисяч гривень за тонну. Як правило, середня ціна була в межах трьох тисяч. Зате тепер вона вдвічі більша.

Отож той, хто навесні не зрадив цій культурі, а всього господарствами краю було посіяно понад 27 тисяч гектарів, тепер може радіти. До того ж і врожайність не підвела: якщо торік збирали трохи більше десяти центнерів з гектара, то тепер — усі одинадцять з половиною. Вже намолочено тридцять тисяч тонн, що також більше від торішнього.

Ось тут хотілося б ставити крапку на всіх «гречаних» проблемах. Звичайно, до колишніх чотирьох—п’яти гривень за кілограм вже не повернутись, але по сім з половиною дієтичну крупу вже можна було купити все на тих же ярмарках.

Та дзвінок на перший же крупозавод швидко позбавив усяких ілюзій. Оптова ціна на цей товар тримається в межах 11,4 гривні за кілограм. То що дивуватись, що в магазинах вона становить 12—14 гривень.

Напевно, читач уже перевантажений цифрами, але ця арифметика останнім часом на слуху у тисяч людей, котрі надзвичайно далекі від проблем сільського господарства, зате відчувають на собі всі перепади цін на аграрному ринку. Тому й цікавість до сільськогосподарських проблем незвично підвищена. Навіть без глибокого економічного аналізу зрозуміло, що теперішні високі закупівельні ціни, які так радують землеробів, врешті-решт, вдарять по роздрібних. Тому довіряти показовим ярмарковим розцінкам і обіцянкам про те, що жодних нових сюрпризів не буде, навряд чи варто.

Серед чиновного люду говорити про проблеми, а тим паче про якісь недоліки в роботі, і, не дай Боже, мінусові показники, стало тепер щонайменше поганим тоном. Опара на коровай нинішнього року замішується ще й на передвиборній заквасці, тому й не знаєш, чи можна довіряти офіційним даним. З одного боку, аграрії звітують про вже зібраний з 85 відсотків площ вал у півтора мільйона тонн зернових та зернобобових за середньої урожайності понад 32 центнери з гектара. Все це, начебто, мало засвідчити ударні темпи і позитивні результати галузі. Та, з другого боку, статистика фіксує, що на початок вересня зернових було на 18 відсотків менше, ніж на цю само дату торік. І в результаті недоотримано понад чверть мільйона тонн зерна. А пояснюється це насамперед зниженням урожайності в середньому на чотири центнери з гектара до... 27,4 центнера.

То яким насправді є нинішній рік для хліборобів — успішним чи програшним? Де шукати відповіді на ці запитання? Розбіжність у наведених вище цифрах урожайності пояснити не так вже й важко. Вона виникла після того, як господарства розпочали збирання кукурудзи. А оскільки вона на Хмельниччині вродила цьогоріч справді щедро, то й загальні обласні показники збільшились. Досвідчені управлінці навіть переконані, що до кінця року цифри вдасться підтягнути так, що про будь-які мінуси взагалі говорити не доведеться. Але з цифри ні короваю не спечеш, ні зафіксований у ній загальний вал на полиці магазинів не покладеш. Результатом хліборобської праці стане реальна, а не ярмаркова ціна на харчі. І залежатиме вона від того, що насправді зібрали і посіяли.

А сіють у господарствах доволі активно. Ще кілька тижнів тому озимі зернові були посіяні менш як на половині запланованих площ, а вже в перших числах жовтня роботи практично наближалися до завершення. Площі засіяних озимих зернових випередили минулорічні майже на сорок тисяч гектарів. Якщо тоді під озимий клин відводили 220 тисяч гектарів, то тепер заплановано 250 тисяч. Досягати такої високої планки не могли вже багато років поспіль. Тому не всім вдається просуватись вперед запланованими темпами. Якщо перша п’ятірка практично завершила посівну, то є райони, де поки що здолали лише дві третини запланованого. Безсумнівним лідером посівної став Красилівський район, котрий здолав майже двадцять тисяч гектарів. Зате у Віньковецькому площа посівів майже в п’ять разів менша. Тож неважко спрогнозувати, хто і на які врожаї очікуватиме в майбутньому.

Але так далеко, як наступні жнива, в господарствах намагаються не заглядати. Сьогодні набагато важливіше вміло розпорядитись зібраним врожаєм. Навіть за вже згаданих високих закупівельних цін розпродувати його не поспішають. Здебільшого позбуваються того, що важко і дорого зберігати. Ну і зрозуміло, що посівна також триває за рахунок зібраних запасів. Але далі цього переважна більшість господарників не йде. Кожен сподівається, що ціни ще зростуть.

Але як за таких сподівань втримати ціни на внутрішньому споживчому ринку?

Зважаючи на всі обставини, навіть влада не роздає багато обіцянок. Мовляв, ціни на цукор і гречку вдалось стабілізувати (шкода тільки, що не знизити до старих), а от на інші продукти давати подібні гарантії поки що не ризикують.

Одне тішить: місячник ярмарків таки допоможе пенсіонерам та небагатим зробити запаси на зиму. Вистачило б тільки сил дотягнути мішки...

Хмельницька область.