Мій дім — моя фортеця! Це ще як сказати...

Багато наших громадян приказку: «Мій дім — моя фортеця» розуміють буквально: «Що хочу, те в ньому й роблю!». Якщо йдеться про приватну будівлю, то «роблю» ще якось можливо. Але дехто це робить і у висотках, де придбана квартира. І не тільки в ній самій, а й у місцях загального користування. Гадаю, читач розуміє, про що йдеться.

Геть інше розуміння «фортеці» в Німеччині. Купивши квартиру або взявши її в оренду, новий користувач повинен ознайомитися з переліком правил. На перший погляд, заборон для мешканців у ньому більше, ніж прав.

У попередньому матеріалі я вже трохи розповіла про умови тутешнього співжиття, що, загалом, і становить поняття німецького порядку. Якщо коротко про правила мешкання в багатоквартирному будинку, то не можна: порушувати спокій і тишу з 10 вечора до 8 ранку, також з 13 до 15 години; захаращувати місця загального користування велосипедами, дитячими візочками, санчатами, ящиками, полицями; тощо, тощо, тощо. А про надбудови на балконах геть не йдеться, на них навіть розташування ящиків для квітів — суворо регламентоване. Без згоди загальних зборів власників квартир такий же інший власник не може повісити сателітну антену, де йому заманеться, оскільки вона може зіпсувати вигляд фасаду. Не кажучи вже про те, що хтось захоче відрізати частину коридору або пожежного виходу. А якщо хто й наважиться на таке, то розплата у вигляді штрафу настане негайно.

Хто стежить за порядком? Насамперед сусіди. Вони, незважаючи на те, що ввічливо розкланюються при зустрічах, негайно донесуть керуючому будинком, а то й поліцію викличуть. Чому така запопадливість? Та тому, що кожному власникові в будинку належить не тільки квартира, а й усе, що під його дахом і біля нього! До речі, як і в Україні.

Наявність кербуда в багатоквартирному будинку — вимога німецького законодавства, тому мешканці не можуть його не найняти. Товариство співвласників (якщо будинок не належить одній особі) укладає договір з керуючою компанією (керуючим), який розробляє бізнес-план на наступний рік. У ньому відображаються поточні витрати на утримання й обслуговування будинку. Бізнес-план затверджується товариством співвласників простою більшістю голосів. Суми платежів, визначені бізнес-планом, розділені на 12 місяців і виплачуються власниками як передоплата. По закінченні року знімаються показання лічильників, робляться розрахунки реальних витрат, і або власники доплачують, або, якщо була переплата, її зараховують у наступні платежі й назад не повертають.

Ось деякі статті витрат, які включаються до бізнес-плану. За воду тут платять двічі: і за питну, і за злив. При цьому ціна за водовідвід — у 4—5 разів вища, ніж за чисту воду. Різниця йде на очищення води та екологічні проекти. Витрати на вивезення сміття визначаються з розрахунку: один контейнер 240 л на квартал коштує 215 євро (вивезення сміття — раз на тиждень).

У Німеччині відмовилися від сміттєпроводів. Тут — роздільна система збирання побутових відходів. Контейнери для них установлюються на спеціально відведених майданчиках, обгороджених металевою сіткою й декоративною рослинністю. Наприклад, будинку, в якому 10 квартир, вивезення та утилізація побутових відходів (без врахування великогабаритних) обходиться в 1 тис. 38 євро за рік. Телевізори, унітази, меблі, побутова техніка, що відслужили своє, сюди не належать. Для їх вивезення й утилізації робиться спецзамовлення: викликається спеціальний транспорт і бригада працівників. Цю послугу замовник оплачує індивідуально. Загалом, за електроенергію, газ, воду й вивезення сміття мешканець німецької квартири площею 70—80 кв. м платить від 200 до 400 євро на місяць.

Чималенькі витрати на страховку будинку (від пожежі, затоплення, урагану). Страхується також відповідальність товариства співвласників перед третіми особами: за все, що відбувається в будинку й на прибудинковій території, відповідає саме воно. Наприклад керуюча компанія зобов’язана взимку очищати тротуар від снігу й льоду. Якщо це зроблено погано й пішохід упав, то він може висунути претензії на адресу власника будинку або товариства співвласників. І неважливо, з чиєї вини це сталося, — керуючої компанії чи прибиральника.

Обов’язковий рядок витрат відповідно до закону — відрахування на капремонт. Ці гроші керуюча компанія переказує на окремий рахунок, обравши банківську установу з гарною відсотковою ставкою за вкладами. Сума таких відрахувань не регулюється законом, але є рекомендації.

Послуги з керування будинком для власників квартир обходяться від 14 до 22 євро на місяць з кожної. Розмір відрахувань залежить не від розміру квартир, а від їх кількості. Якщо в будинку понад 100 квартир, то платити потрібно від 14 до 16 євро з кожної, якщо їх — до 10, то від 17 до 22 євро.

Керуюча компанія за дорученням товариства співвласників будинку наймає хаузмайстера, тобто майстра по будинку, який має стежити не тільки за порядком, а й сам його створювати. Таких працівників керуючі компанії шукають, ретельно добирають, їх цінують і всіляко їм допомагають.

Що ж повинен уміти німецький хаузмайстер? Перше й головне: він має бути надійною й умілою людиною, мати основні технічні знання в таких сферах: електрики, опалення й сантехніки, загальної експлуатації будинку, прибирання приміщень, догляду за прибудинковою територією.

За цим і стежить хаузмайстер, який повинен уміти робити також і невеликі ремонти — малярські, столярні, сантехнічні, електротехнічні роботи. А також безліч інших дрібниць — прибити, підкрутити, підтягнути, просвердлити — усього 80 видів робіт! При цьому керуюча компанія уважно стежить за тим, щоб навантаження «дрібницями» не перевищувало 30 хвилин на день. Для проведення більш серйозних і трудомістких робіт наймають спеціалізовані фірми. За домовленістю з керуючою компанією, хаузмайстер може самостійно забезпечувати прибирання прибудинкової території і догляд за зеленими насадженнями.

До основних обов’язків хаузмайстера входить також контроль за станом системи централізованого опалення в місцях загального користування й технічних приміщеннях, системи водопостачання й каналізації, ліфтів, контейнерного майданчика із збирання сміття, під’їзду, дверей і вікон у ньому, опалювальної установки та системи вентиляції, показаннями лічильників обліку води, тепла, газу, будівельних конструкцій будинку, дотриманням заходів енергозбереження.

Хаузмайстер стежить за безпекою будинку й прибудинкової території: входу до будинку, даху й горища, сходів, коридорів поверху, підвалу, приміщень для загального користування, гаражів і запасних виходів. Такий працівник обслуговує в середньому 20—30 будинків, у яких — 100—150 квартир. Зв’язок з ним — за мобільним телефоном, але оскільки такі розмови в Німеччині дорогі, то мешканці, якщо є потреба, пишуть записки, опускаючи їх до спеціальної поштової скриньки.

Німецький хаузмайстер працює 5 днів на тиждень по 8 годин на день із 45-хвилинною перервою. Він за потреби повинен також забезпечити виклик аварійної служби і бути готовим виконувати свої обов’язки в неробочий час. Хаузмайстер може надавати додаткові послуги за окрему плату. Розмір його заробітної плати — в межах від 1250 до 2400 євро на місяць (залежить від навантаження) за 40-годинний робочий тиждень.

Ознайомившись із переліком обов’язків хаузмайстрів, я сторопіла: як вони справляються з таким обсягом робіт? І таки справляються! Запитала про це у знайомців-киян, які давно проживають у Німеччині.

— Ми теж спочатку дивувалися, — з розумінням відреагували вони на моє здивування. — Але слід зважати й на дещо іншу, ніж в Україні, культуру тутешніх людей. Вони не викидають у вікна недопалки, на стінах коридорів і кабінах ліфтів ніхто не залишає «привітів», сміття акуратно сортують і складають у відповідні контейнери, лампочки на ходу не викручують, а мешканці в місцях загального користування не влаштовують склад непотрібних речей і т. д., і т. п. Та й догляд за житловими будинками в Німеччині простіший, адже 90 відсотків будинків, що потребують сучасної санації, пройшли її, а про новобудови й казати годі: вони обладнані за високими європейськими стандартами.

І насамкінець. Звісно, трапляється, що й німці частенько вчиняють за принципом: «Поки поліцейський не бачить». Та це, швидше, виняток, ніж правило. Але якщо бачить, або хтось йому повідомив про недбайливого сусіда, негайно спрацьовує безвідмовний важіль впливу — найжорсткіші штрафи.

Берлін.