У Китаї в селах біля будинків встановлено 35 мільйонів біогазових установок

Навчальні курси з відновлювальних енергетичних технологій проводив Інститут біогазу Міністерства сільського господарства КНР. Організатори запросили до участі в проекті представників із 25 країн світу. Серед 41 учасника нашу державу представляли двоє обдарованих студентів ВНАУ, які займаються вивченням проблем біотехнологій. Закордонна поїздка для студентів відбулася завдяки ініціативі й підтримці ректора їхнього університету народного депутата України Григорія Калетніка. Вероніка й Наталія стали свідками процесу від спорудження до запуску біогазової установки в одному із сільських населених пунктів поблизу 10-мільйонного міста Ченду провінції Сичуань.

— У цьому селі переважно глиняні хати, — розповідають Вероніка й Наталія. — Електрика в Китаї дуже дорога. Для приготування їжі господарі використовують дрова. Тому кухні в них аж чорні від диму. Біогазову установку біля будинку, в якому мешкає сім’я з чотирьох осіб, бригада спорудила протягом чотирьох днів. Це був, так би мовити, демонстраційний проект. Тому витрати на всі роботи взяло на себе Міністерство сільського господарства Китаю.

За словами співрозмовниць, спочатку викопали котлован. Стінки і дно укріпили. Потім обмурували цеглою. Її вкрили штукатуркою. Далі змонтували обладнання. Ємкість реактора для бродіння розрахована на вісім кубометрів сировини. Сім’я має господарство, в якому чотири свині, 20 кролів, приблизно стільки ж курей. Щоб розпочався процес бродіння гною, завезли частину матеріалу з уже працюючої установки. Його додали до сировини, яку ще раніше накопичили на обійсті господарів. Трохи більш як за два тижні в будинку з’явився газ. «Китайці дуже радіють тому, що їм тепер доведеться менше палити дровами», — наголошують співрозмовниці. Установки інших типів монтують ще швидше — приблизно за два дні.

На запитання, чи можна у наших селах поширювати досвід китайців, студентки відповіли, що вони навіть привезли з собою схеми біогазових установок домашнього типу. До того ж легально, як кажуть, на законних підставах. Організатори навчального проекту надали таку схему на прохання вінничанок.

— Проблемним місцем може бути температурний режим, — уточнюють студентки. — У китайському Ченду тепло навіть узимку — плюс 10—12 градусів. Улітку температура повітря у два рази вища — плюс 30—32 градуси. Саме такі умови є сприятливими для процесу бродіння відходів тваринництва. У нас, щоб досягти такого температурного режиму, доведеться встановлювати біогазові установки безпосередньо у хліві.

Утім, мова не тільки про це. Як уже згадувалося, в Китаї надзвичайно дорога електрика. Тому й економлять на всьому. У нас — навпаки. Чи погодяться селяни заради кількох кубометрів газу економити на електриці, на це запитання нема однозначної відповіді. Якщо взяти до уваги, що з першого серпня вартість газу значно подорожчає, можливо, дехто й задумається, чи не зробити так само, як це роблять китайці.

Ректор нашого університету професор Григорій Калетнік, який також давно працює над проблемами біопалива, каже, що маємо неодмінно втілити в життя те, чого навчилися в Китаї. Інакше, чого туди було їздити. Не виключаємо можливості, що домашню біогазову установку буде споруджено в одному із сіл нашої області. Звичайно, не без нашої участі.

Ніколи не вгадаєш, скільки китайцеві років

Китайці на вигляд молодші своїх років — таке враження склалося у Вероніки й Наталії після знайомства з тамтешніми жителями. На їхню думку, це пов’язано насамперед з харчуванням. Дівчата кажуть, що в селах мало їдять м’яса. Зате багато — овочів. Споживають їх або в сирому вигляді, або пареними. Зрозуміло, рис у меню тричі на день. Готують переважно без солі. Зате спецій так багато, що перші дні в роті від них вогнем пекло. Так само багато п’ють зеленого чаю, без цукру. З-поміж екзотичних страв запам’яталося смажене алое. Дуже полюбляють корінці лотоса.

— Відома страва качка по-пекінськи запам’яталася тим, — каже Вероніка, — що здалася мені не такою жирною, як м’ясо з наших качок. Їдять її з млинцями. Тоненько нарізають шматочки м’яса, кладуть на млинець, загортають і...

Чи не найбільше наших землячок вразила традиція післяобіднього сну. «Півгодини дрімоти після їди в обідній час — святе правило для китайців, — каже, усміхаючись Наталія. — Де сплять, якщо обідали не вдома? А там, де обідали. Хто за столом у ресторані кладе голову на руки, хто те саме робить в офісі, хтось вмощується на лавочці у сквері. Китайці багато працюють. Тому їм треба відпочивати. Нам така традиція сподобалася. Теж дотримувалися її». Рівень життя у селах Китаю набагато нижчий, ніж у нас, стверджують співрозмовниці. Це вже видно навіть з будинків, в яких проживають тамтешні жителі. Переважну більшість помешкань побудовано з глини. Хоча вони не проминають нагоди нагадати, що глина — екологічно чистий матеріал. Щоправда, нині в деяких селах почали споруджувати двоповерхові помешкання на декілька сімей. Їх зводять за кошти держави. До них біогаз подають через газгольдери. Виробляють його на великих установках, що їх називають заводами. Сировиною служить солома. Щоправда, паралельно користуються й електрикою. Коли включають телевізор, наприклад. Енергії витрачають менше, ніж у нас. Не тільки з метою економії. Китайські сім’ї невеликі. Адже в Піднебесній суворо контролюється рівень народжуваності. «За народження другої дитини встановлено високі штрафи, — уточнюють співрозмовниці. — А якщо таке станеться в сім’ї державного чиновника, то він може через це навіть позбутися роботи».

Вінницька область.