Гроші для пільговиків закінчились

Переважна більшість пенсіонерів обласного центру добре знають: до маршруток без квитка потикатися не варто. Після довгих і затятих боїв, які тривали між пільговиками різних категорій та водіями, останні все-таки отримали перемогу. Вже багато років поспіль власниками маршруток визнаються лише окремі пільги, та й то в дуже обмеженій кількості — не більше одного-двох пасажирів у салоні. Хто зробив розподіл між, скажімо, ветеранами та учасниками війни, не відомо. Але претендувати на безкоштовний проїзд у маршрутках останні чомусь не можуть.

Утім, навіть від щасливчиків, котрі дотепер ще не платили за проїзд, доля може відвернутися. На регіональній галузевій раді з питань транспорту при облдержадміністрації транспортники вирішили відмовити всім пільговикам у безплатному проїзді в приміському транспорті.

Таке рішення пояснили вже стандартно: держава не відшкодовує кошти за перевезення пільговиків. Як стверджують у спілці автоперевізників області, останні субвенції надійшли ще у квітні. Наступні місяці водії працювали в борг. Особливу стурбованість висловили автовласники із Хмельницького району, оскільки вони отримали роз’яснення із управління праці та соціального захисту, в якому чітко сказано, що кошторисні витрати, призначені для відшкодування проїзду окремих категорій пільговиків у приміському транспорті, вичерпані. Тож якщо надія отримати борг із держбюджету за травень і червень у декого ще жевріє, то на друге півріччя немає навіть обіцянок.

Ці фінансові затримки призвели до того, що автомобілісти Хмельницького району вирішили з початком жовтня відмовитись від перевезення будь-яких пільговиків. Подібні рішення підтримують власники маршруток практично половини районів області. А решта якщо і не заявила про це вголос, то, вірогідніше за все, підтримає акцію, коли вона розпочнеться. Чим усе це обернеться, поки що сказати важко. Однак, якщо свого часу на головний майдан обласного центру з акціями протесту виходили водії, то тепер подібних заходів цілком можна очікувати і з боку пасажирів.

Дехто вже встиг назвати такі акції передвиборними ходами опозиційних сил. Однак важко списати все це на заполітизованість. Проблема має дуже давні витоки.

Коли на останній сесії облради під час розгляду питання про виконання піврічного бюджету депутат Надія Підскоцька поцікавилася тим, чи є якісь фінансові варіанти розв’язання цієї болючої проблеми, у відповідь знову не вдалося почути нічого втішного. Начальник головного фінансового управління області Сергій Пенюшкевич укотре наголосив, що борги за державними субвенціями перед перевізниками виникають щороку. Так, на початок нинішнього попередня заборгованість становила близько восьми мільйонів гривень. Зрозуміло, що цей фінансовий тягар ліг і на нинішні витрати. До того ж основні грошові надходження мали прибути в область аж у четвертому кварталі. Й це автоматично означало, що цілий рік перевізники повинні були працювати в борг.

Нікого не потрібно переконувати, що система державних транспортних субвенцій малоефективна, бо не задовольняє ні пільговиків, котрі так і не можуть скористатись своїми правами, ні водіїв, які постійно нагадують про те, що казна завинила. При цьому ніхто точно так і не може сказати, кому й скільки потрібно платити. Адже пред’явити чіткий облік безплатно перевезених пасажирів навряд чи зможе хоч один перевізник. Усі розрахунки до такої міри умовні, що врешті-решт доводиться просто пропорційно ділити між усіма районами та містами, аби нікого не образити.

Давно очевидно, що для державного бюджету це надто великий тягар. Про те, щоб перекласти його на місцеві бюджети, годі й говорити. Натомість на всіх рівнях пропонується єдиний вихід із ситуації — адресні дотації. Причому не для транспортників, а саме для пільговиків. До речі, якраз вони могли б зрівняти у правах як міського, так і сільського пасажира. Бо якщо одному доступний хоч якийсь безкоштовний вид транспорту, то інший практично позбавлений будь-яких варіантів. А тим часом гроші діляться на всіх порівну.

Очевидно, запровадження такої системи змусило б переглянути перелік тих, кому дотепер різні закони передбачають можливість безоплатного проїзду, бо винести на бюджетних плечах кілька десятків різних категорій пільговиків просто неможливо. При цьому навіть не варто хвилюватись за його непопулярність. Адже порожнє декларування пільг без реального фінансового підкріплення за багато років настільки дискредитувало себе, що важко придумати ще щось гірше.

На жаль, усе знову обмежилося лише листом з області до Прем’єр-міністра з проханням допомогти розрахуватись із боргами. Можна навіть спрогнозувати, що напередодні виборів влада не захоче псувати стосунків із виборцями, і частково розв’яже проблему. Та що далі?

Хмельницькі транспортники вже готові масово розтиражувати листівку з таким змістом: «Шановні пільговики! Просимо вас із розумінням поставитись до того, що в державі немає коштів на пільгове перевезення». Але ж не варто забувати, що всякому розумінню колись таки уривається терпець.

Хмельницький.