Ми рішуче налаштовані зробити свій внесок у посилення енергетичної безпеки в Європі

Ключовою умовою глобалізованого енергетичного ринку має бути енергетична безпека.

А якщо врахувати, що енергетична безпека є пріоритетним фактором національної безпеки кожної країни для забезпечення її сталого розвитку, ми мусимо бачити майбутнє в стратегічних вимірах глобальної енергетичної безпеки та взаємодії. Отже, наше спільне майбутнє в галузі енергетики означає загальну відповідальність, загальні ризики і спільні вигоди.

Саме з огляду на це Україна розглядає зміцнення енергетичної безпеки країни, як невід’ємний внесок у спільну безпеку енергетики майбутнього Європи і світу. Безперебійне постачання споживачам енергоресурсів за доступними цінами, розвиток відновлювальних джерел електроенергії та теплової енергії, глибоке реформування української економіки задля зниження її надвисокої енергоємності, зростання енергоефективності та енергозбереження, надійність і стабільність транзитних потужностей в Україні — це пріоритетні напрями підсилення енергетичної безпеки нашої держави у національних та спільних інтересах.

Комплексний розгляд питань енергетичної безпеки в Європі передбачає пошук спільних підходів і ефективних механізмів для адекватного реагування на ті ризики та виклики, які виникають сьогодні під час функціонування енергоринків на рівні окремих країн і Європи у цілому.

Енергоринок України стає невід’ємною складовою європейського ринку, зокрема, магістральні нафтогазові системи України сьогодні практично вже інтегровані у системи Євросоюзу, що створює надійну основу формування спільної стратегії посилення енергетичної безпеки України та ЄС.

У цьому контексті важливого значення набуло підписання Україною Протоколу про приєднання до Договору про заснування Енергетичного співтовариства під час 8-го засідання Ради міністрів Енергетичного співтовариства у м. Скоп’є (Македонія) 24 вересня ц. р.

Передумовою підписання цього документа стало набрання чинності Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», який запровадив загальноєвропейські принципи функціонування ринку природного газу в нашій державі.

Членство України в Енергетичному співтоваристві сприятиме створенню єдиного з Євросоюзом стабільного, недискримінаційного, відкритого конкурентного середовища обігу енергоносіїв та матеріалів з метою ефективного забезпечення зростаючих потреб споживачів цих товарів. Це також підвищить рівень безпеки енергопостачання в Європейському регіоні.

Очікуємо, що приєднання України до Енергетичного співтовариства допоможе залучити додаткові інвестицій в її енергетичний сектор, а також створить умови для вільного доступу українських компаній до ринків ЄС.

Подальша імплементація норм енергетичного законодавства Євросоюзу має посилити рівень інтеграції і узгодження правил функціонування енергоринків України та Євросоюзу, а також сприяти розбудові співробітництва в енергетичній сфері з країнами ЄС на двосторонньому рівні на засадах взаємовигідного партнерства.

У цьому зв’язку відзначу, що в Україні уважно стежать за формуванням єдиного ринку електроенергії та газу ЄС. Ми свідомі того, що цей процес відбувається нелегко. Вважаємо, що з прийняттям нової енергетичної стратегії ЄС на період до 2020 року будуть закладені більш стабільні та взаємовигідні рамки співробітництва з третіми країнами. Нам необхідно співпрацювати разом, адже Євросоюз не може обійтись без такої співпраці, зокрема у сфері постачання та транзиту енергоносіїв.

Україна рішуче налаштована зробити свій внесок у посилення енергетичної безпеки в Європі на засадах впровадження прозорих ринкових правил, норм та стандартів ЄС.

Уряд і парламент України останнім часом значно просунулися на цьому шляху, що робить енергоринок нашої держави привабливим не тільки для національних, а й для іноземних компаній та інвесторів.

Сьогодні Україна має переконливі аргументи для партнерів у Європі і в Росії, які безспірно доводять, що її газотранспортна система є економічно вигіднішою і являє собою більш безпечний шлях для транспортування російського газу до Європи, ніж новий маршрут по дну Чорного моря, передбачений проектом «Південного потоку».

Безумовно, Україна зацікавлена в модернізації власної газотранспортної системи і готова вкладати значні кошти в цей проект. Але цілком природнім є наше бажання отримати гарантії того, що Європейський Союз купуватиме у Росії певні обсяги газу, які транспортуватимуться нашою територією, а Росія буде відповідні обсяги газу продавати. Тільки за умови наявності і продавця і покупця з’являється сенс вкладати кошти в модернізацію газотранспортної системи.

При цьому хотів би привернути увагу, що з ЄС у нас цілковите порозуміння з цього приводу. Під час недавніх переговорів Прем’єр-міністра України М. Азарова з Європейським комісаром з питань енергетики Гюнтером Еттінгером ми переконалися, що Брюссель повністю усвідомлює: саме через Україну пролягає найбільш рентабельний і надійний шлях транспортування російського газу до Європи.

Тому зараз ми ведемо інтенсивний діалог з нашими закордонними партнерами, насамперед в ЄС, як можна найефективніше інвестувати кошти у газотранспортну систему України, у відповідну інфраструктуру, і яким чином розробити найкращий бізнес-план на майбутнє.

Україна належить до числа ініціаторів вироблення загальноєвропейської енергетичної політики, що рівною мірою задовольнить права та інтереси країн, які видобувають та виробляють енергетичні ресурси, країн-транзитерів і країн-споживачів. Правила мають бути єдині і справедливі. Тоді вони стануть прийнятними та непорушними для всіх сторін процесу.

Основоположними для нас є принципи відкритості й прозорості енергетичного ринку, передусім — механізму утворення цін. Прозорі та взаємовигідні відносини між усіма партнерами в енергетичній сфері — це основа майбутньої глобальної системи енергетичної безпеки. Як я вже наголошував, жодна країна світу сьогодні не здатна забезпечити її самостійно. Важливим її елементом ми вважаємо європейську Енергетичну хартію, цілі і принципи якої Україна повністю поділяє.

До пріоритетів України у справі зміцнення енергетичної безпеки, диверсифікації шляхів енергопостачання, безумовно, належить створення єдиного простору транзиту енергоресурсів, який об’єднає регіони Балтики, Чорного моря і Каспію. Важливо, що ця ініціатива уперше була виголошена українською стороною на Енергетичному саміті в Кракові у травні 2007 року. Вона цілком відповідає цілям і духу європейської Енергетичної хартії, відкриває нові можливості для її успішної реалізації і розвитку.

Вважаю за необхідне також привернути увагу до того, що в цілому Україна сьогодні виводить свою енергетичну політику на якісно новий рівень, що передбачає вищий ступінь надійності і впровадження нових енергозберігаючих технологій. Бачу в цьому величезний потенціал для взаємодії з нашими закордонними партнерами. Переконаний, що настав час зосередити міжнародні зусилля на створенні принципово нових технологій енергозабезпечення і енергозбереження. Це дозволить нам виробити нове бачення екологічної безпеки, охорони довкілля.

Тематика співробітництва у сфері енергетики та енергетичної безпеки є одним із пріоритетів стратегічного партнерства між Україною та Литвою. В останні роки ця тема перебуває у центрі уваги українсько-литовських контактів практично на всіх рівнях.

Великі можливості у цій сфері надає нам Меморандум між Кабінетом Міністрів України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в енергетичній галузі, який містить пріоритетні напрями українсько-литовського енергетичного співробітництва і нині є головним регулюючим інструментом взаємовідносин сторін у реалізації спільних проектів у галузі енергетики.

Прагнучи до інтеграції України в Європейський енергетичний ринок, ми сприятимемо подальшому зміцненню безпеки поставок енергоносіїв та прозорості в енергетичному секторі, а також спільній участі в енергетичних проектах.

З метою розширення українсько-литовського співробітництва з енергетичної проблематики Україна зацікавлена в участі у реалізації проекту будівництва нової АЕС на території Литви, як шляхом залучення українських компаній та фахівців, так і постачання матеріалів та устаткування українського виробництва.

Підтверджуємо, що Україна готова ділитися власним досвідом виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС, майданчик якої завжди відкритий для досліджень литовськими фахівцями з Ігналінської АЕС у разі, якщо виникне необхідність відповідних консультацій.

Сподіваємося, що найближчим часом буде підписана двостороння Угода між Державним комітетом ядерного регулювання України і Державною інспекцією з безпеки ядерної енергетики Литовської Республіки про обмін інформацією та співробітництво у сфері регулювання безпеки при використанні ядерної енергії у мирних цілях, яку сторони зараз опрацьовують.

Наочною і конкретною формою взаємодії в енергетичній сфері могло б стати постачання до Литви електроенергії з України з використанням транзитного потенціалу Білорусі. Варто залучати Білорусь до спільних справ — як наших тристоронніх, так і європейських, бо відчуження Білорусі від цих процесів не дасть нічого доброго ні самій Білорусі, ні білоруському народу. Причетні господарюючі суб’єкти трьох країн сьогодні працюють над уточненням технічних параметрів цього проекту.

Ми також готові організовувати разом з литовськими спеціалістами ґрунтовне вивчення та впровадження в Україні досвіду Литви у питаннях розвитку енергозберігаючих технологій, використання альтернативних, насамперед — відновлюваних джерел енергії, виробництва і використання біопалива тощо.

м. Вільнюс, 8 жовтня 2010 р.