Навіщо Президенту розширені повноваження?

Віктору Януковичу передали диктаторські повноваження Кучми. Не маючи для цього конституційної більшості в парламенті, довелося вдатися до юридичного виверту. Правлячою коаліцією в Конституційному Cуді було поставлено завдання коронувати главу держави.

Подальші плани Банкової не є секретом: збільшити термін правління Президента до семи років. Як хабар народним депутатам — строк їхніх повноважень теж продовжити на три роки, щоб швидше проголосували за це недемократичне рішення.

Навіщо Януковичу закон, якщо в нього і так уся повнота влади?

Здавалося б, він має практично однопартійну більшість у Верховній Раді, майже однопартійний уряд, новопризначених голів обласних та районних адміністрацій від Партії регіонів по всій Україні.

Слухняна «президентська вертикаль» розростається, як ракова пухлина на тілі держави.

Правосуддя поставлено на коліна.

Прокуратура саджає в тюрми добросовісних держслужбовців, які не продалися і не піддалися на тиск ексклюзивного спонсора президентської виборчої кампанії — фінансово-промислової групи, в центрі якої стоять інтереси «Росукренерго» та Дмитра Фірташа.

Спонсори ніколи і нікого не підтримують просто так. Тому і готується підвищення цін на газ удвічі: на 50 відсотків зараз і ще на 50 — наступного року.

Це потрібно не МВФ! Це потрібно Януковичу, щоб віддячити Фірташу за роздутий російським газом рейтинг.

Міліція розганяє акції протесту. СБУ «сідає на хвіст» усім опонентам влади. Ставленики Партії регіонів захоплюють владу по всій Україні. Поповнюють свої лави за рахунок зрадників та перебіжчиків, готуються по-своєму рахувати голоси на місцевих виборах 31 жовтня.

То який сенс ще й гвалтувати Конституцію?!

Відповідь на це запитання лежить на поверхні. Якщо, умовно кажучи, владу Президента контролюють десять олігархічних сімей і основним джерелом прибутку кожної з них є експлуатація дешевої робочої сили — спитаймо себе, чи зацікавлені вони у розвитку української демократії?

Демократичний процес полягає у залученні найширшого кола компетентних громадян до прийняття ключових рішень в державі. Цим гарантується дотримання природних, соціальних та політичних прав людей з усіх верств населення.

У демократичному суспільстві жодна купка «донів», мільярдерів не зможе довго набивати власні кишені за рахунок злиденного життя решти співгромадян: найманих працівників, бюджетників, пенсіонерів, інвалідів, представників малого і середнього бізнесу тощо.

В Україні щодня триває наступ на елементарні соціальні права. Затягнути паски і покласти зуби на полицю нас закликають в ім’я псевдореформ Тігіпка—Януковича, спрямованих на створення тепличних умов для великого бізнесу за рахунок грабунку простих громадян і навішування непосильних боргів нашим нащадкам.

Уряд вносить до парламенту грабіжницькі й антисоціальні проекти Податкового кодексу, Трудового кодексу, меморандуму щодо обмеження заробітної плати всіх бюджетників на середньострокову перспективу, тобто на 6—7 років. Навіщо? Бо уряд контролюється олігархами, що прагнуть побудувати в Україні феодальну державу, в якій 95 відсотків населення перетворять на тиху зомбовану телеканалами масу!

Вони кажуть нам: працюйте в поті чола і отримуйте мізерну зарплатню — або віддайте левову частку свого прибутку приватного підприємця податківцям, контролюючим органам та ще якимсь відповідальним дядькам у ліву кишеню за всі необхідні дозволи. Заплатіть вдвічі-втричі більше за комунальні послуги. І не дивуйтеся, якщо хліб подорожчає. Якщо на деяких ринках Києва вже тепер кілограм гречки коштує 15—16 гривень.

Вони хочуть, щоб було так: скільки пан сказав, стільки холоп заплатить...

Готується скасування мораторію на виплату пені за невчасну оплату комунальних послуг. Запроваджуються нові величезні штрафи для підприємців та простих громадян. Спрощується механізм відчуження нерухомості за борги. Скоро багато людей, які й нині живуть за межею бідності, раптом можуть опинитися під загрозою виселення на вулицю. Мільйонна армія безробітних поповниться десятками тисяч бездомних боржників.

Рано чи пізно така антисоціальна політика призведе до масових заворушень. Тому олігархи готують заздалегідь залізний кулак диктатури для придушення протесту. У хід підуть репресивний апарат, міліцейські кийки та бандитські кулі.

Вуличні протести не покажуть по телебаченню. А покажуть, наприклад, якогось з «комуністичних» або «соціалістичних» лакеїв правлячої коаліції. І цей пройдисвіт за об’їдки з буржуйського столу завзято хвалитиме народного вождя Віктора Януковича, відзначатиме щоденне зростання відсотків жиру в маслі...

Нині в Україні фактично припинив існування лівий рух. Справу захисту соціальних та політичних прав громадян повинна взяти на себе опозиція. Передусім — партія «Батьківщина». Навколо цієї справи мають об’єднатися здорові, патріотичні сили суспільства.

Спільними зусиллями ми врятуємо Україну від прірви тиранії, в яку штовхає наш народ правлячий режим.