Ліс — не картопля чи буряки, сам росте. Так вважають люди, уявлення яких про роботу лісівників зводиться до охорони лісу від незаконної вирубки та реалізації деревини. Насправді вони дуже помиляються. У цьому ще раз переконало виїзне засідання колегії Державного комітету лісового господарства, яке пройшло на Житомирщині. Його учасники відвідали три держлісгоспи — Ємільчинський, Новоград-Волинський та Баранівський. Там можна було ознайомитися з усіма етапами роботи лісівників.
Сосновий ліс починається з... трилітрової банки
Стелажі заставлені трилітровими банками, що закриті металевими кришками — як домашня консервація. А в банках насіння pіnus sylvestrus (по-нашому — сосни звичайної). У кожній його більш як півтора кілограма. Це близько десяти гектарів майбутнього лісу. Заготівля є непростою справою. Збирають його не будь-де, а з елітних насаджень. Для цього використовують спеціальні підйомники. У барабани сушарки завантажують шишки. За температури 45 градусів вони відкриваються, і насіння випадає через отвори. З центнера шишок виходить близько кілограма насіння. Його виділяють лісництвам, залишок зберігають: за відповідних умов воно не втрачає якості до 25 років. А майбутні діброви починаються із заготівлі жолудів.
Поряд із шишкосушаркою — теплиці. Саме там ростуть малесенькі сосни. Чому в теплиці? Керівники Баранівського лісомисливського господарства пояснили: на тимчасових розсадниках у відкритому ґрунті результати значно гірші, особливо за таких складних погодних умов, як нинішнього року. А під плівкою в теплицях контрольоване середовище. Діє насосна станція, трубопровід, сходи поливають, лісокультурниці доглядають за ними. Загалом по лісгоспу вирощують три з половиною мільйони штук посадкового матеріалу, що задовольняє потреби підприємства і дає змогу реалізувати частину його іншим господарствам.
Потреба в саджанцях зростає. Сьогодні ліси займають 15,7 відсотка території нашої держави. А оптимальна лісистість для України — 20 відсотків. Це значить, що додатково треба посадити ліс більш як на двох мільйонах гектарів.
— У нас є розсадники, маємо підготовлених фахівців, техніку. Тепер висаджуємо за рік ліс на 50—60 тисячах гектарів, а можемо садити не менше ста тисяч, — упевнений голова Держкомлісу Микола Шершун. Найголовніша умова для цього — усунути перешкоди на шляху передачі лісівникам земель, які вийшли із сільськогосподарського користування. Проблема в тому, що поки земля заростає бур’янами й чагарниками, вона нікому не потрібна. Тільки-но лісівники почали порушувати питання про передачу їм цих площ, знайшлися «господарі».
Уже підготовлено проект змін до Лісового та Земельного кодексів. Потрібно законним шляхом вирішити проблему передачі земель, які вийшли з сільськогосподарського користування. Заковика в тому, що ці площі вже розпайовані. Є два варіанти: або ці ділянки викуповує держава й передає лісівникам, або власник паю сам на своїй ділянці вирощує ліс.
Наскільки це актуально, підтвердили цифри, які навів голова облдержадміністрації Сергій Рижук. В Ємільчинському районі 70 тисяч гектарів ріллі, більша частина якої не використовується, тож 20—25 тисяч гектарів її можна передати в систему лісового господарства. Схожа ситуація в ряді інших поліських районів області. В цьому, до речі, мав змогу переконатися кожен, кому випадало їхати «варшавкою», тобто дорогою Київ—Ковель, обабіч якої багато колишніх полів заросли бур’яном, чагарником чи самосійним лісом.
— Лише на Житомирщині можна виконати річну загальнодержавну програму створення нових лісів, — констатував очільник області.
Вища якість — більші прибутки
Вирощування посадкового матеріалу обходиться недешево. А щоб закласти ліс, потрібна ще й техніка — для розпушування ґрунту, знищення бур’янів, посадки дерев. Це теж гроші. Урожай, тобто деревина, буде тільки через вісімдесят чи більше років, тобто кошти треба «зав’язати» на тривалий час. Держава ж виділяє вкрай мало ресурсів. За вісім місяців цього року підприємствами Житомирського облуправління на ведення лісового господарства спрямовано 77 мільйонів гривень власних коштів — це 93 відсотки від загальної суми, тобто з бюджету витрачено лише сім відсотків. Можна порівняти з іншою цифрою: за цей же самий період сплачено податків до зведеного бюджету та платежів до фондів соціального страхування на суму 106,5 мільйона гривень. Висновок із цього можна зробити такий: щоб успішно впоратися із завданням нарощування лісистості (не забуваймо, крім цього доводиться вести також лісовідтворення там, де проведено рубки головного користування), лісівникам треба нарощувати прибутки підприємств.
Їм це вдається. У цілому по Україні за вісім місяців порівняно з таким саме торішнім періодом реалізація продукції зросла на 32 відсотки. Ще вищі темпи на Житомирщині: зростання — 49 відсотків, а в розрахунку на одного працівника — на 54 відсотки. І це не тому, що рубати стали більше. Мова йде про максимальний вихід високоякісних сортиментів із кожного заготовленого дерева. Як цього найкраще досягти, учасники засідання колегії могли переконатися на прикладі Новоград-Волинського досвідного лісомисливського господарства, де за рік обсяг реалізації продукції зріс на 36 відсотків — і це при скороченні лісосіки. Цього досягнуто завдяки продуманій системі преміювання. Найвищою є ціна реалізації фанерної сировини дуба і ясена, тож і премія за кожен кубометр її найбільша. Що нижча вартість інших видів сировини, то менші премії. Тут за вісім місяців цього року порівняно з таким же періодом минулого доплата працівникам за цінні сортименти зросла на 85 відсотків і становить тепер 550 гривень. Тобто люди зацікавлені, щоб якомога раціональніше розкряжувати заготовлену деревину.
Довести зарплату до трьох тисяч гривень
Ще одне джерело доходів — переробний цех, основна продукція якого мозаїчний паркет. Він дуже популярний у Німеччині, куди щомісяця відправляють сім машин. За шість років випущено близько мільйона квадратних метрів паркету. Поряд із мозаїчним паркетом виготовляють також технологічний.
Голова Держкомлісу прокоментував це так:
— Кожен повинен займатися своєю справою. Завдання лісівників — посадити, виростити ліс і продати урожай приватним структурам, які займаються глибокою переробкою деревини. Але сьогодні нам показали, як із низькотоварної деревини, котру свого часу не було куди дівати, виготовляють конкурентну продукцію, досягають високої рентабельності, тож мають змогу платити пристойну заробітну плату. Таку переробку я вітаю і буду підтримувати. Але якщо в одній з областей від переробки отримали за рік 1 мільйон 800 тисяч гривень збитку, то краще від цього відмовитися.
Гроші треба рахувати скрізь. В одному з кварталів гостям продемонстрували, як відходи лісозаготівлі, не придатні для переробки, перетворюють на тріску. В області діють підприємства, які виготовляють паливні гранули. Як наголосив голова ОДА, програма енергозбереження реалізується в області в тісній співпраці з лісівниками.
Ще один приклад. Залізниця «поїдає» до 30 відсотків від реалізації деревини. Тому відбувається перехід на доставку сировини до споживачів автотранспортом. Економія на перевезенні одного кубометра деревини становить від 25 до 35 гривень. От і виходить, що шість машин за три місяці окуповують придбання одного автомобіля.
А в Баранівському лісомисливському господарстві продемонстрували ще один спосіб додаткового заробітку. Старе насіннєсховище тут перетворили на теплицю під склом для вирощування декоративних блакитних ялинок, туї, самшиту тощо.
Заробляти дедалі більше грошей — не самоціль. На засіданні колегії було наголошено: головний показник діяльності лісгоспів — заробітна плата. Найближчим часом вона має становити в середньому три тисячі гривень.
Підтримувати вітчизняного виробника
«Ніби в Польщі побував», — з гіркою іронією сказав Микола Шершун, коли в дії було продемонстровано різну техніку. Чому так? Бо майже все там було імпортне. Загальне захоплення викликала вальна машина «Харвестер». Вона могутньою «рукою» обхоплює внизу сосну, за мить спилює біля землі, одразу ж обрізає гілля, розрізає стовбур на потрібні частини. Для наступного лісовідновлення особливо важливо те, що вона понижує пеньки. Техніка справді дуже складна, оснащена сучасним комп’ютером. Як розповів представник німецької фірми, продемонстрована модель «Харвестера» може працювати на схилах до 30 градусів, а є і гірський варіант, якому під силу 55-градусні схили — якраз для Карпатського регіону. Зрозуміло, таку машину Україні не варто й пробувати випускати.
Але ж що складного в двовідвальному плузі з розпушувачем, фрезі лісовій чи іншій польській техніці? Подібне обладнання для обробітку ґрунту можна виготовляти й у нас. Просто цим не займалися. Голова облдержадміністрації тут же запропонував розмістити замовлення на ремонтно-механічному заводі, що під Житомиром: це підприємство займається ремонтом танків та іншої військової техніки — це значно складніше, ніж обладнання для лісівників.
Мова про підтримку вітчизняного виробника зайшла і під час ознайомлення з тим, як у Ємільчинському лісгоспі налагоджено транспортування деревини. Микола Шершун схвально відгукнувся з приводу того, що тут придбали три потужні «КрАЗи». Адже інші чомусь кинулися в крайність: беруть тільки імпортні, створюючи робочі місця в інших державах. А як розвиватиметься і удосконалюватиметься наше автомобілебудування, якщо не отримуватиме замовлень?
Житомирська область.
Фото автора.
