Безкоштовним вело- та мотостоянкам у Києві — бути. За це рішення вчора проголосували столичні депутати. Відтепер власники супер- та мегамаркетів, спортивних і торговельно-розважальних центрів зобов’язані облаштовувати спеціальні парковки для «двоколісних». В іншому разі про отримання погоджувальної документації для розміщення відповідного підприємства чи установи — годі й мріяти. За словами секретаря Київської міської ради Олеся Довгого, ця ініціатива є вкрай необхідною для заохочення киян до здорового способу життя. А також для покращення екологічного стану столиці.

В основі прийнятого рішення — «Рекомендації з встановлення велосипедних парковок», створені Асоціацією велосипедистів Києва. Члени останньої вирішили особисто простежити за голосуванням депутатів. Аби вплинути на рішення народних обранців, напередодні навіть оголосили про проведення мітингу. Щоправда, на саму акцію прийшло більше журналістів, аніж велосипедистів. «Віддуватися» за всіх довелося Ірині Бондаренко, активістці Асоціації велосипедистів Києва (АВК). Каже, людей було б більше, якби про запланований мітинг вони дізналися заздалегідь.

— Ми буквально вчора вночі почули про акцію. Зібрати народ не вдалося — більшість працює. Але вони телефонують і кажуть, що під’їдуть, щойно звільняться, — каже пані Бондаренко.

Тим часом, прив’язуючи свого «двоколісного коня» до дерева навпроти будівлі КМДА, Ірина розповідає, якими мають бути справжні велопарковки. Вимог до них не так і багато: зручність та надійність. «Недостатньо просто встановити парковку. Треба ще обов’язково подбати про її безпечність. Щоб людина, залишаючи ровер, не хвилювалася, що його поцуплять чи пошкодять. Для цього стоянки можна встановлювати в людному місці, або ж просто у полі зору охоронців торговельних центрів. А краще обладнати їх відеонаглядом. Ще одна наша вимога — наявність навісів від дощу». Втім, це все — лише у планах. А нині Ірині та решті велосипедистів за парковку слугують дерева, паркани та стовпи. Хоча, каже пані Бондаренко, справжні велостоянки вартують не так уже й дорого — від 300 до 1500 гривень. І навряд чи стануть непосильним фінансовим тягарем для більшості магазинів.

Проте до велостоянок ще треба якось доїхати. А з цим виникає чимало проблем. Адже наші вулиці, а особливо дороги, на роверів не розраховані. Попри розробку і навіть прийняття програм з облаштування велосипедних доріжок — останніх і досі немає. «От кажуть наші чиновники: треба щось робити із заторами на дорогах, будувати нові мости, розв’язки. Але навіщо вигадувати велосипед? Краще облаштуйте для нього спеціальні доріжки. Я б їздив на роботу на ровері, коли б знав що це хоч трішки безпечно», — каже киянин Олександр.

А так, на українських дорогах автомобілістам та велосипедистам дедалі частіше стає затісно. «Наїзди» на двоколісних стаються в кожному місті по декілька разів на рік! До речі, за даними АВК, тільки в Києві налічується близько 15 тисяч велосипедистів. І чим далі — тим їх кількість збільшується. І всі вони прагнуть бути повноцінними учасниками дорожнього руху. Але чиновники ніяк не наважаться облаштувати бодай кілька велодоріжок, приміром, на мостах, що сполучають береги столиці. А ще цікаво, як скоро стоянки для роверів з’являться біля будівлі КМДА.