Останні кілька років долю, успіхи й проблеми колективу балаклавських метробудівців можна вивчати за публікаціями нашої газети. За п’ять останніх років «Голос України» щонайменше п’ять разів публікував матеріали з розповіддю про те, чим живе колектив ТОВ «Будівельне управління 528». На жаль, але тільки у двох з них ішлося про досягнення та перспективи підприємства. Решта — про те, що й хто заважає метробудівцям працювати.
На початку жовтня редакційна пошта принесла ще одну тривожну звістку від балаклавських метробудівців...
Відкритий лист
трудового колективу ТОВ «Будівельне управління 528»
Президентові України Януковичу В. Ф.,
Прем’єр-міністрові України Азарову М. Я.,
Голові Верховної Ради України Литвину В. М.
Звертаються до вас члени трудового колективу ТОВ «БУ-528» (м. Севастополь, вул. Пісочна, 17).
БУ-528 організовано в лютому 1956 р. для будівництва об’єкта № 825 (підземний завод для ремонту й укриття підводних човнів у Балаклавській бухті). За 54 роки підприємство побудувало близько 250 великих об’єктів оборонного й соціального значення.
З 1976 р. БУ-528 адміністративно було підлегле УБ «Харківметробуд» (з 1994 р. — ВАТ «Харківметробуд», далі по тексту — ВАТ «ХМБ»).
У 2007 р. у ВАТ «ХМБ» економічна діяльність пішла на спад і виникла загроза продажу ВАТ «ХМБ» чеській фірмі АТ «Арка Капітал Богемія...», яка цікавиться кримською землею. Колектив БУ-528 для збереження свого підприємства, робочих місць, продовження виробничої діяльності вирішив організувати нову юридичну особу — ТОВ «Будівельне управління 528» (далі по тексту — ТОВ «БУ-528»), узяти в оренду цілісний майновий комплекс (ЦМК), власне, створений за кілька десятиліть самим колективом. 18 травня 2007 р. було підписано договір оренди ЦМК між ВАТ «ХМБ» і ТОВ «БУ-528». Нашу ініціативу підтримали депутати Севастопольської міськради.
Колективу стало легше працювати, ми домоглися успіхів у виробничій діяльності. Працівники підприємства відчули себе соціально захищеними, регулярно почали отримувати зарплату. До 2009 р. БУ-528 за обсягами відрахувань до бюджету і Пенсійного фонду було другим бюджетоутворюючим підприємством у Балаклавському районі. Наша праця, наш професіоналізм метробудівців затребувані.
Але, на жаль, не всім це подобалося. Те саме АТ «Арка Капітал Богемія» два з половиною роки судилося з нами через, на його погляд, «неправомірне укладання договору оренди». Суди всіх інстанцій, аж до Вищого господарського, визначили, що договір оренди укладено відповідно до чинного законодавства. Це підтвердили також Прокуратура та МВС України.
Щойно з’явилася в нас радість від успіхів, як судові позови про визнання недійсним договору оренди ЦМК і його розірвання стало подавати ВАТ «ХМБ».
Звернення в суди пішли після того, як в 2008 році в керівництво харківських метробудівців прийшли люди, які ніколи раніше не мали ні найменшого стосунку до підприємства. Складалося враження, що ВАТ «ХМБ» вели до банкрутства умисно, щоб потім продати все майно підприємства за безцінь.
На жаль, але наші побоювання не виявилися марними — так у результаті й сталося. 11 березня 2010 року ФДМ України продав контрольний пакет акцій (50 % + 1 акція) за 3020 тисяч гривень фірмі ВАТ «Південспецбуд» практично без торгів (пакет акцій на продаж виставили за три мільйони гривень). Така ціна, принаймні для нас, дивна: за попередніми оцінками, вартість майна ВАТ «ХМБ» становила близько вісімдесяти мільйонів гривень (в Інтернеті ми знайшли інформацію про вартість у сто сорок мільйонів гривень).
На нашу думку, під час підписання угоди постраждали інтереси держави.
Господарський суд Харківської області у квітні 2009 року порушив справу про банкрутство ВАТ «ХМБ». Банкрутство (санація) передбачає, у тому числі, й розпродаж частини майна для відновлення платоспроможності підприємства та покриття боргів. Господарський суд Харківської області в листопаді 2009 року затвердив план санації.
Якийсь пан Кадацький С. Р. (з 2008 року — член наглядової ради ВАТ «ХМБ», а також член наглядової ради ВАТ «Південспецбуд», тобто фірми, що купила контрольний пакет акцій) у розмові з нашим керівником «визначив», що орендоване нами майно продадуть.
Наш керівник звернувся до голови санації із проханням, щоб БУ-528 викупило орендоване майно передусім, за ринковою вартістю і з рецензією ФДМУ. Нам відмовили.
Керівництво міста просило в того ж голови санації викупити ЦМК у комунальну власність. Відповіді не надійшло.
І ми дедалі більше схиляємося до думки про те, що наше (по суті справи — державне) майно хтось захотів продати якнайдорожче і на свою користь. Про колектив, його інтереси, інтереси Балаклави і Севастополя ці люди не думають. А думають, насамперед, про кримську землю.
Такий висновок ми робимо, ґрунтуючись на фактах. 2009 року згадуваний вище пан С. Р. Кадацький з групою супровідних осіб намагався проникнути на територію промбази БУ-528. Його «візит» у наш колектив був дуже схожий на початок рейдерського захоплення: на пропозицію працівників підприємства пояснити мету свого приїзду «гості» відповіли брутальністю, але по суті нічого виразного сказати не змогли.
Наше підприємство побудувало за власні кошти навіс для стоянки автомашин за приписом екологічної інспекції. Ми запросили дозвіл у керівників ВАТ «ХМБ» на будівництво. Категоричної заборони не надійшло: нам письмово повідомили, що по закінченні терміну дії договору оренди харків’яни заберуть навіс (його будівництво коштувало нам 56 тисяч гривень) у свою власність.
Порушення умов договору оренди ЦМК ми не допустили, одночасно дотрималися вимог екологічного законодавства. З’ясувалося, що наша законослухняність обернулася нам же на шкоду: факт будівництва навісу став для ВАТ «ХМБ» приводом для подання в Господарський суд позову про розірвання договору оренди! Господарський суд Харківської області позов задовольнив (суддя П. В. Хотенець, справа № 40/87-10). Юристи нашого підприємства вважають, що судове рішення винесено з грубими порушеннями чинних норм процесуального й матеріального права. Винесено його було за відсутності представника колективу БУ-528, що порушує наше конституційне право на захист у суді.
Наше підприємство подало скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, який залишив рішення суду першої інстанції без змін (судді Микола Токар, Олег Ільїн, Людмила Камишева).
Отже, два рішення судів поставили під загрозу залишитися без роботи й засобів до існування кількасот унікальних фахівців з їхніми родинами, долю унікального в Криму підприємства.
Шановний Вікторе Федоровичу!
Шановний Миколо Яновичу!
Шановний Володимире Михайловичу!
Просимо Вас втрутитися в ситуацію й допомогти нашому колективу зберегти робочі місця, виробничу та економічну діяльність, нормально працювати на благо Севастополя: в нашому «портфелі» є замовлення на нинішній рік і на перспективу.
