Із виступів представників депутатських фракцій

— Біда тій країні, де не поважають владу, але ще більша біда, коли є проблеми з легітимністю цієї влади. Те, що сталося після відомого рішення Конституційного Суду, створює надзвичайно серйозну проблему розуміння того, як країна буде рухатися далі. Якщо запитати в українського суспільства, чи воно вважає правильним викреслити із життя шість років і жити за Конституцією шестилітньої давності, то таке дослідження було проведено, і 7% — це ступінь легітимності відповідного рішення КС. Натомість мудрий український народ — майже 60% сказали, що владі потрібно вчитися виконувати Конституцію і діяти за Конституцією. Таке рішення фактично знівелювало функцію Президента, як гаранта Конституції, від складу парламенту не залежить жодне рішення.

Наші вимоги прості: щоб на засіданні парламенту обговорили ситуацію, яка склалася в країні, бо від наших колег із більшості уже чуємо третю дату, коли вибори треба проводити. Провести засідання, де заслухати і фахівців, і Президента, і Конституційний Суд, як уявляється подальший розвиток нашої країни. Ми вимагаємо створити спеціальну комісію, яка б розслідувала, як так сталося, що практично половина тих самих членів КС, які декілька років тому навіть не взяли до розгляду таке подання, тепер проголосували за те, що ми шість років жили не в тій країні. Якщо приймемо рішення про створення комісії щодо Конституції, Верховна Рада буде відміняти закони, які приймали шість років. Тому так само вимагатимемо постанову про відповідальність членів КС і рішення щодо дострокових виборів парламенту і Президента.

— 2 жовтня 1990 року сотні студентів стали на граніті — тоді ще площі Жовтневої революції — і розпочали акцію протесту проти тодішнього комуністичного режиму. Вітаю всіх побратимів-учасників студентської революції на граніті з 20-літтям нашої акції. Бажаю всім щастя, здоров’я, успіхів у політичній боротьбі, яка даватиме результат. Навіть на 20-му році незалежності патріотичному громадянину України не можна бути спокійним. Конституційні та мовні проблеми на повен зріст стають на порядок денний. Наведу положення висновку вченої ради Києво-Могилянської академії щодо законопроекту про мови. Весь його зміст зводиться до фактичного надання російській мові статусу державної, провокує конфліктність на мовній основі в освіті, а в разі його ухвалення відбудеться витіснення української мови із вжитку, що призведе до зникнення української нації. Постає питання щодо конституційних вибриків, які обговорює частина країни останнім часом. Додаткові повноваження призведуть до подальшого наступу Президента і коаліції на українську мову, національну пам’ять, економічні свободи громадян, чи вони призведуть до чогось іншого? Ми переконані в першому. Що це за Конституційний Суд, який пише, що необхідно переглянути десятки тисяч законів, прийнятих за п’ять років, сотні тисяч постанов уряду, мільйони розпоряджень органів місцевої влади? І все це на догоду одній людині, яка вирішила сконцентрувати абсолютну владу у своїх руках. Якщо ця влада із порушенням Конституції буде використовуватися Януковичем для антиукраїнського реваншу і боротьби проти українського народу, то наш опір буде сильним і надзвичайним. 

— Головною подією минулого тижня стало рішення КС про скасування конституційної реформи. І сьогодні разом з тим, що необхідно привести законодавство у відповідність до рішення КС, потрібно вирішити низку серйозних проблем, щоб уберегти просту людину, трудівника від найтяжчих наслідків фінансової кризи. Комуністи пропонують невідкладно повернутися до питання про мораторій на підвищення цін і тарифів доти, доки не будуть погашені всі борги у зарплаті незалежно від форм власності підприємства-боржника або організації. Зобов’язати уряд у стислі строки представити програму енергобезпеки країни, відновлення вугільної галузі та переходу на тверде паливо, програми використання альтернативних джерел енергії. Разом зі спрощеним порядком надання субсидій знизити ціну на електроенергію для населення й компенсувати витрати сім’ї на утримання житла, зберегти наявні пільги для ветеранів, пенсіонерів, інвалідів та інших соціально незахищених верств суспільства. Терміново вирішити питання про виділення 1,8 млрд. грн. для повернення безнадійних боргів ошуканих вкладників. Підготувати зміни в закон про кредитні спілки для посилення державного контролю за їх діяльністю. Заборонити банкам забирати майно в громадян у рахунок погашення боргів, зобов’язати банки реструктуризувати ці борги. Ми наполягаємо на включенні до Податкового кодексу прогресивного податку на доходи і додаткового податку на розкіш.

Ми виступаємо також за скасування податку на додану вартість. З метою забезпечення продовольчої безпеки передбачити в бюджеті на 2011 рік кошти, необхідні для наповнення держрезерву зерном.

— Життя після виборів не закінчується. Як відомо, за ініціативою Президента в державі розпочато реалізацію десяти національних проектів. Для України цей підхід є перспективним. Було б бажано, якби кандидати у депутати місцевих рад та на посади міських, селищних і сільських голів ознайомилися б із їх змістом, оскільки всім нам доведеться спільно працювати над їх втіленням. Водночас хотілося б, щоб національні проекти мали більш чітку регіональну основу. Дивний парадокс: чим дорослішою стає Україна, тим гірше почуває себе її коріння. І недалекий той час, коли буде пройдено точку, за якою процес деградації села стане невідворотним. Визнано, що головною проблемою суспільства є бідність. Але що ми розуміємо під бідністю і які заходи для її подолання пропонуємо? Якщо взяти рівень ВВП на душу населення і рівень зарплат, то порівняно з європейськими державами Україна видається державою тотальної бідності. Однак є бідність від власної недбалості.

Сьогодні на селі маємо, з одного боку, потужні агрохолдинги, які займаються вирощуванням зернових на експорт. З 2002-го по початок 2009 року кількість господарств, які мають у власності та оренді більше 10 тисяч гектарів землі, зросла більш ніж утричі, площа угідь у їх володінні та користуванні збільшилася у чотири рази. Водночас кількість підприємств, які мають до 5 тисяч гектарів, за цей період постійно зменшується. Все це відбувається за відсутності ринку землі. На іншому полюсі маємо зубожіння і катастрофічне старіння, нестачу кадрів на селі, що спричиняє соціальну напругу і призводить до економічних ризиків. Інвестиції підуть тільки у великі підприємства, здатні приносити прибуток. Дрібному господареві залишається тільки одна надія — держава. Виходом із ситуації могло б стати формування системи державного сприяння господарствам та встановлення поміркованої шкали оподаткування.

— Україна зробила рішучий крок до відновлення принципу верховенства права, умов підвищення ефективності, консолідації та відповідальності влади. Конституційний Суд прийняв довгоочікуване рішення з відміни політреформи 2004 року. Нелегітимні хаотичні безсистемні зміни нашого Основного Закону 2004 року зруйнували баланс між гілками влади, баланс повноважень, відповідальності, контрольних функцій. Нормально та об’єктивно, коли конкурують ідеології, політичні сили, програми, стратегії розвитку. Неприпустимо, ганебно, коли спостерігали декілька років протистояння між гілками влади, ворожнечу між високопосадовцями, що руйнувало розвиток країни і знизило авторитет нашої держави у світі. Нам необхідно чесно визнати, що за попередні декілька років Україна як держава з величезними можливостями та її економіка стали заручниками авантюрного протистояння неконсолідованої влади. 2009 рік — найгірші показники соціально-економічного розвитку в Європі. Конкурентоспроможність економіки — 152-ге місце у світі, рівень корупції — 148-й результат, питання податкової системи — 181-ше місце серед 183 держав світу, зношеність основних фондів зашкалює за 60—70%, якість життя громадян, заробітна плата — одна з найнижчих у Європі, остання Молдова, за нами — Албанія. Темпи скорочення населення найбільші у світі. Кадрова політика перетворилася на торгівлю портфелями. Тому необхідність формування умов дієздатної сконсолідованої влади, підвищення довіри суспільства до держави — це не є тимчасова політична чи особиста кон’юнктура, це вимога часу, головна передумова для виходу країни з глибокої системної соціально-економічної кризи.