Чотири роки шахта «Горська» ДП «Первомайськвугілля» ледь виживає, тоді як вважається одним із найперспективніших вугільних підприємств регіону.

 

Поки що не до стахановських рекордів

Як тут не згадати її історію. Років їй уже чимало — через двійко літ відсвяткує століття, але сили є, можливості великі, тож іти з життя ще рано. Шахту «Горську» побудували 1912 року, поступово навколо неї розросталося селище з такою само назвою. Революція та Велика Вітчизняна зупинили розвиток цього вугільного регіону. Після останньої війни знадобилося двадцять років, щоб «Горська» стала однієї із кращих шахт Луганщини. У 1967-му, наприклад, вуглевидобуток тут становив понад 1 млн. 700 тис. тонн на рік, а за добу шахтарі видавали на-гора до 5 тис. тонн чорного золота. Це був один із кращих показників видобутку вугілля у всьому Радянському Союзі, за що «Горській» і вручили орден Леніна. Власне, горські шахтарі могли б дати вугіллячка і більше, але умови роботи в лавах, стан механізованих комплексів стримували цей запал. В останні два десятиліття шахті вже не до стахановських рекордів. Тут вижити б... Особливо складними для підприємства були останні чотири роки.

Після того, як у 2006-му шахта відпрацювала запас 6-ї південної лави, видобуток вугілля змушена була зупинити. Державне фінансування припинилося, а підготовка фронту очисних робіт своїми ресурсами колективу виявилася не під силу. Підприємство ледь виживало, незважаючи на те, що вважалося і вважається одним із перспективних у вугільній галузі регіону. Перспектива, зрозуміло, припускає вкладення капітальних коштів, а їх як раз весь цей час і не було, хоча керівництво «Горської» било в усі дзвони. У галузевому міністерстві ситуацію розуміли й обіцяли допомогу, але грошей не давали. Надія з’явилася тільки нинішнього року, й остаточну крапку у визначенні долі «Горської» поставив Віктор Янукович, котрий пообіцяв підтримку з боку уряду. Свого слова він дотримав.

Директор шахти Віктор Ткаченко вважає, що в дуже складний для підприємства період удалося зробити головне — не дати йому померти, підтримуючи життєдіяльність всіма можливими способами, і зберегти колектив. Долаючи дефіцит коштів держпідтримки, два роки поспіль колективу вдавалося вести роботи з підготовки нової лави й паралельно здійснювати ремонт шахтного устаткування, транспорту тощо. У серпні, наприклад, розібрали завал в 34 метри на шляху до однієї з виробок, провели випробування нового каната на людському ухилі й багато чого іншого. Одне слово, все робиться в комплексі для того, щоб, тільки-но на шахту прибуде нове обладнання, його встановлення не вимагало б багато часу й додаткових робіт. Устаткування на суму більш як 190 млн. гривень повинно ось-ось надійти. Його шахта одержить за лізинговим договором з Донецьким підприємством «Гірничі машини», що виступає в ролі інвестора. Частина цих коштів — 11 млн. гривень — можна сказати, уже в лаві. Її введення в роботу та вихід на нормативне навантаження дасть змогу погасити лізинг і за рахунок отриманого прибутку вести підготовку нових лав, проводити модернізацію шахтних фондів, одне слово, відновитися. Нова лава запрацює вже в жовтні, а слідом за нею на шахті пустять і другу, яку нині посилено готують.

Запасів вугілля шахті вистачить на найближчі 60 років

«Горська» вважається надхкатегорійною за викидами газу метану й небезпечна за іншими шкідливими параметрами. У 1980 році від вибуху метану на шахті разом загинули 67 людей, ураховуючи гірничих рятувальників. Варто зауважити, що ця особливість виробництва вугілля в цій місцевості стримує можливості його видобутку. Профільними інститутами розраховано мінімальне навантаження на лаву за газовим чинником і за стійкістю покрівлі — 1 тис. 300 тонн за добу. Однак за нових технологій дегазації на глибині тисяча метрів і більше, вважає Віктор Ткаченко, можна розраховувати на видобуток 2 тис. тонн вугілля за добу. Під новими технологіями Ткаченко має на увазі насамперед систему УТАС, що контролює температурний режим внутрішахтного устаткування, починаючи від підшипників і до газової установки. За найменшого підвищення концентрації газу, зміни робочих параметрів вона просто забороняє працювати. Така установка з управління температурної системи в шахті на Луганщині поки що рідкість, тож у плані технічного прогресу «Горська» просунулася далі від інших. Крім того, у підготовленій лаві встановлюється потужний сучасний комплекс, про який також деяким керівникам доводиться тільки мріяти.

— Проект дегазації першої лави вже впроваджується, — розповідає Віктор Ткаченко. — Показово, що для цієї системи ми використовуємо нові склопластикові труби, які виробляють у нас, у Луганську. Вони втричі легші за металеві і їх легко монтувати. Установку з дегазації ми вже отримали, поки що будемо встановлювати її під землею, а в перспективі маємо намір переходити на поверхневу дегазацію, використовуючи метан для потреб шахти.

Кажучи про перспективність «Горської», варто сказати, що вона має досить великий запас енергетичного вугілля. Дві підготовлені лави впродовж 15 років добуватимуть запаси, розміри яких визначено в 13 млн. тонн. Третій пласт вугілля ще більший — до 40 млн. тонн. На видобуток усього запасу палива за нормальної роботи шахті знадобитися приблизно 60 років. Така перспектива приваблива для інвесторів, що, власне, і відіграло позитивну роль у відродженні «Горської». Інвестиційний проект «Горської» в Луганській області вважається одним із кращих.

* * *

За підсумками реформування галузі ставиться завдання створення підприємств, які будуть привабливі для приватного інвестора. Для цього і впроваджуються механізми державно-приватного партнерства, після чого, мабуть, варто чекати приватизації. Однак деякі керівники ДП вугільної галузі вважають: поки що не варто робити висновки про користь ініціатив міністерства і давати оцінку його першим крокам. Мовляв, поживемо-побачимо.

На знімку:  директор шахти Віктор Ткаченко (перший праворуч).

Фото автора.

Коментар 

Заступник голови Луганської облдержадміністрації Юрій ЧЕРНУХА:

— Відродження вугільної галузі сьогодні має інший підхід, ніж минулими роками. Потрібно погодитися з тим, що єдиний шлях її реформування — це роздержавлення. Іншими словами, перспективні вугільні підприємства повинні бути приватизовані, інші — ліквідовані. Але поки юридичними особами шахт є державні підприємства, до складу яких входять не тільки перспективні вугільні виробництва, а й маса різних допоміжних, інвестор не прийде. Він не ризикуватиме своїми грошима за такого розкладу. Що стосується «Горської», то слід визнати, що сюди прийшли не інвестиції, а кредит. Якби ця шахта була юридичною особою, інвестора ми знайшли б ще чотири роки тому. Але «Горська» — не самостійна шахта. Вона входить до структури державного підприємства «Первомайськвугілля», що є юридичною особою. Отож «Горській» дано кредити під гарантію держави, які треба буде повертати.

Чому облдержадміністрація відстоює інтереси саме цієї шахти? До того ж, маю зауважити, це не найкращий варіант для вкладення інвестицій. На шахті досить складні умови з газорясності, транспортування. Крім того, на підготовку лав потрібно в кілька разів більше коштів, ніж на інших підприємствах вугільної галузі, оскільки слід відновити весь виробничий ланцюжок вуглевидобутку, що ослаб за чотири роки простою. Є ще низка проблем, які можуть насторожити інвестора. Скажімо, те, що шахта входить до складу ДП, котре загалом переживає досить складну фінансово-економічну ситуацію. Але для облдержадміністрації і галузевого міністерства основну роль зіграла та обставина, що, по-перше, ця шахта — містоутворююче підприємство міста Горське, по-друге, у своїх надрах вона має достатній запас палива. Одне слово, це некомерційний проект. Швидше за все, він має вигляд соціального, оскільки йдеться про відродження великого населеного пункту, розв’язання проблем безробіття й загалом підвищення рівня життя людей.

В області є ще один інвестиційний проект у вугільній галузі, котрий заслуговує на увагу. У липні поточного року ВАТ «ДТЕК» перше уклало інвестиційний договір про партнерство із ДП «Свердловантрацит і «Ровенькиантрацит». Основна частина фінансових коштів спрямована на капітальне будівництво, очисне й прохідницьке устаткування, що дасть змогу підготувати до кінця поточного року понад 30 нових лав. Одне слово, ми використовуємо різні проекти. В одному разі ситуацію у вугільному виробництві може змінити приватний капітал, в іншому — кредити під гарантії держави. Ще один варіант — іноземні інвестиції. Наприклад, китайські партнери мають намір вкласти кошти у відродження шахт імені Мельникова «Лисичанськвугілля» і «Новопавлівську», що входить до складу ДП «Донбасантрацит».