Ті самі граблі

Проте чимало важить те, що домашня господарка дає солідний прибуток родині, адже багато чого для приготування їжі — під руками, до того ж є впевненість у якості вирощеного. Нема потреби ходити на ринок і за продукцією для домашніх консервацій. А поряд із цим плодоовочевим добром мирно співіснує суниця, кілька кущиків якої пересадили з лісу. Вони розрослися, вкривши за три роки практично всю площу нашого невеликого садочка. Щоправда, навесні треба добряче потрудитися: витягувати всюдисущий пирій і просапати. Зате праця того варта: донедавна можна було ласувати ароматними ягідками. Окрім того, є й чимало такого, від чого просто співає душа. Виходиш зранку на подвір’я, а в квітнику — різнобарв’я: від ранньої весни й до глухої осені радують зір, змінюючи одні одних, багаторічники, від підсніжників, нарцисів та тюльпанів — аж до «пізнього івана». Є й такі, що прикрашають клумби впродовж усього літа, — настурція чи декоративні високорослі й низькорослі кущі та трави.

— А найбільше тішать, — підтримує мене вправна городенківська господиня Ольга Паращук, — не придбані кущі, а вирощені власноруч. За натурою я — експериментатор: торік висаджувала, приміром, зрізані гілочки троянд. Звільнені від листків і квітколожа, садила їх у підготовлений ґрунт і закривала зверху пластиковими пляшками зі зрізаним дном. Час від часу саджанці треба було поливати, а на зиму — вкрити землею, щоб не обмерзли. Так у мене перезимувала більшість, а відкрила я ковпачки аж у травні, й десь через місяць зняла зовсім пляшки. На жаль, кілька кущиків згодом засохли, зате решта сформувалися і навіть зацвіли.

— На початку сільськогосподарського сезону, — роздумує пані Ольга, — руки розкладаєш, образно кажучи, на 180 градусів: хочеться мати й ранню картоплю, редиску, часник, цибулю на перо, моркву, бурячок. Вирощуємо кілька видів листкового салату, горошок, солодку й кормову кукурудзу, кабачки й гарбузи, квасолю, огірки, помідори, солодкий перець, навіть кавуни та дині плодоносять. Іще — полуницю, малину. Не встигаєш посадити одну культуру, як треба прополювати іншу. Можна було би скористатися засобами для боротьби з бур’янами, та біля хати якось хочеться мати не насичений «хімією» овоч чи фрукт. Крім того, чимало клопотів додало спекотне літо: грядки, хоч і затінені деревами, доводилося поливати. Звичайно, всю цю роботу можна подужати, якщо трудитися гуртом. А є ще й сад, де першими заплодоносили ранні черешні. Та «допомогли» їх тоді з’їсти... шпаки. Зате вже не нападали на пізні. Урожай цьогоріч був чималий, тож вистачило з лишком і на компоти, й роздати друзям. Про продаж не йшлося, бо ринок був перенасичений: через цукрову дорожнечу мало охочих робити закрутки. Зрештою, треба ще й час, щоби продати. А весняний чи літній день, як у приказці, рік годує.

Богдан Паращук, який разом із сином Андрієм щодня порається біля немалого господарства, підсумовує, що варто мати присадибну ділянку. Але для добрих урожаїв є кілька умов. По-перше, дотримуватися оптимальних термінів посіву, садіння, догляду всіх культур, вчасно знищувати бур’яни. Бути готовими до того, що трудитися треба щодня, бо проморгаєш, приміром, розвиток фітофторозу на помідорах чи картоплі — й утратиш частину врожаю, вчасно не піділлєш помідори — сонце спалить рослини. Не підв’яжеш їх — плоди торкаються землі. То квасоля потребує підпори, то цибуля в бур’янах пропадає, а там, дивись, і виноград час обрізати. По-друге, підживлювати рослини. Газди до компостної ями скидають гній зі стайні, кухонні рештки та городні бур’яни без насіння. Наступного року цим перегноєм збагачують ґрунт. Це також суттєво впливає на врожайність, а працювати біля здобреної чи пісної землі доводиться однаково, та результати — різні. Бо й справді, милуючись, приміром, розкішним виноградом Паращуків, недозрілі грона якого навіть після недавнього градобою аж обтягують гілки, даючи надію на щедрий урожай, чи кущами малини, яка плодоноситиме аж до пізньої осені, подумуєш, що можна мати й насолоду від праці на присадибній ділянці, й чималий зиск.

 

Івано-Франківська область.