Воскресла одна із найдемократичніших конституцій у Європі. І це — не привід для правового безладу

Рішенням КС Закон №2222 визнано неконституційним у повному обсязі 30 вересня. Отже, відтоді жодне положення цього Закону, а, по суті, жодна із внесених ним до Конституції змін не може й не буде застосовуватися.

Чи означає це параліч у роботі Кабінету Міністрів, керівництва міністерств і Верховної Ради України, сформованих відповідно до норм більше не чинної редакції Конституції?

Ні, не означає.

Причина в тому, що Конституційний Суд не визнав неконституційними жодної норми чинних законів «Про Кабінет Міністрів», «Про Регламент Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України». В частині створення й попереднього формування цих органів, поки ці закони діють, вони обов’язкові до виконання. Оскільки дія відмінних за змістом норм Конституції «запускається» лише фактом нового формування (обрання, призначення, звільнення) відповідних органів і посадових осіб.

У частині функцій і продовження формування цих органів — усе навпаки.

Тут норми чинних законів входять у суперечність із нормами теперішньої редакції Конституції, які, будучи нормами прямої дії, застосовуються вже зараз внаслідок щоденної реалізації владних функцій і формування державних органів.

Передусім це стосується повноважень Президента, Кабінету Міністрів і Верховної Ради, які тепер перерозподілені й повинні здійснюватися відповідно до Конституції в редакції 1996 року, без яких-небудь відступів. Приміром, Президент справді може звільнити кожного із членів Кабінету Міністрів або їхніх заступників — і призначити нових. З другого боку, однойменні повноваження втрачає парламент — тепер він зможе тільки висловити недовіру одночасно всьому складу уряду.

Таким чином, вищі органи всіх гілок влади України, крім судової, увійшли в перехідний, або балансувальний режим. Коли органи й посадові особи продовжують працювати, але функції їх уточнено, а повноваження перерозподілено.

Головне — що у Верховної Ради з’явився обов’язок негайно підготувати і увести в дію комплексні зміни до чинних законів, насамперед «Про Кабінет Міністрів», «Про Регламент Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України», що передбачають як реорганізацію, так і перерозподіл владних функцій і повноважень. Такий само обов’язок лежить і на Президентові, і на Кабінетові Міністрів.

Першому треба врегулювати порядок реалізації своїх новонабутих повноважень. Другому — анулювати акти, що стосуються втрачених повноважень.

Такий обов’язок прямо покладений на органи влади пунктом третім резолютивної частини Рішення Конституційного Суду.

Є всі підстави, щоб Міністерство юстиції і профільний комітет Верховної Ради вже зараз приступали до відповідної роботи. Може знадобитися й спеціальна комісія, про яку говорив Голова Верховної Ради.

Тільки коли зазначені зміни до законів та інші нормативно-правові акти набудуть чинності, «перехідний» період буде завершено.

Прогнозовано, «і старі, і молоді» українського політикуму занепокоєні терміном повноважень Верховної Ради.

Поспішаю заспокоїти! Хоча за тепер чинною редакцією ст. 76 Конституції термін повноважень Верховної Ради — не 5, а 4 роки, але це положення почало діяти з 30 вересня 2010 року.

Народ України обрав Верховну Раду VІ скликання на підставі ст. 76 Конституції в редакції Закону №2222. Оскільки повноваження ВР VІ скликання грунтуються не на ст. 76 Конституції, а на акті прямого волевиявлення народу, що є єдиним джерелом влади в державі, — ВР VІ скликання продовжить свою роботу до першого засідання ВР чергового скликання — щонайменше, до кінця 2012 року. Точно так само не повинно бути й позачергових президентських виборів.

А своїх колег-правознавців вітаю з чудовим подарунком у переддень професійного свята! Адже, як справедливо зазначив Президент, Україна повернулася до Конституції, що її Європа і світ визнали однією з найдемократичніших. Поспішні зміни її не прикрасили: «поспіх гарний тільки під час ловіння бліх», а конституційній реформі — шкодить.