Чергова атака під прикриттям димової завіси...

Перша атака на «Сумщину» була здійснена наприкінці 2006 року. Прибрати її до своїх рученят захотілося декому з членів ради, двом із трьох (третім є колектив часопису. — Авт.) співзасновників газети — із Сумської обласної ради та Сумської обласної державної адміністрації. Причому представник облдержадміністрації тоді залишався «в тіні» і лише пунктирно позначив свій інтерес у тій скандальній історії, а з відкритим забралом на газету пішло тодішнє керівництво обласної ради, яке запустило в розвідувальний «наїзд» свого наближеного васала. Роль «наїзників» виконував начальник одного з відділів виконкому облради разом зі своєю дружиною. Атака була така стрімка, напориста й нахабна, що всі без підказки зрозуміли: за тандемом «кавалеристів» стоять більш серйозні «конюхи». Усі посвячені в підкилимні ігри навколо «Сумщини» дійшли висновку: закулісні хазяї подружжя П. завчасно розчищають собі плацдарм перед роздержавленням комунальних ЗМІ. Щоб запобігти можновладниму рейдерству, колектив часопису звертається до Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації й одночасно просить захисту в «Голосу України», який 25 січня 2007 року відгукнувся критичним матеріалом «Вторгнення під прихистком... влади?..». 

Після нашої публікації, немов бабця пошептала: і «наїзники», і «конюхи» присмирніли і залишили «яблуко розбрату» у спокої. Щоправда, ненадовго. Рівно за вісім місяців, одразу після святкування всім регіоном 90-річчя газети, розпочалася нова атака. Але якщо попередня була лобовою, то у вересні — фланговою. Рішуче відкинувши забрало і совість, на лінію вогню вийшов безпосередньо «коронний» співзасновник видання — Сумська облдержадміністрація. Її зверхники звинуватили редакцію «Сумщини» мало не в семи смертних гріхах. Недарма ж у народі кажуть, що смерть причину завжди знайде. Цього разу обласній «еліті» не сподобалося, що колективу часопису захотілося хоч трохи послабити «гарячі» владні обійми та бодай на гран здійснювати незалежну редакційну політику. 

«Чорний піар» «Сумщині» приписали лише за намагання опублікувати на своїх сторінках передвиборну рекламну статтю Партії регіонів, в якій було піддано критиці (до речі, заслужено. — Авт.) одного з тодішніх заступників голови Сумської ОДА, за чиїм розпорядженням у кількох районних краєзнавчих музеях області демонструвалися виставки, присвячені діяльності ОУН-УПА. Причому критикували вельможу не за ідею проведення виставок, а за її невчасність. Опоненти аргументували свою позицію тим, що не варто розпалювати пристрасті у колисці партизанського руху в період передвиборної кампанії та ще й у дні святкування 64-річчя визволення Сумщини від німецьких загарбників. Ось і вся «крамола», яку дозволив собі тоді часопис.

Та в облдержадміністрації такий ґвалт зчинився — не доведи Господи. «Ображені» пішли в атаку зімкнувши лави. Чого варта була хоча б «заява», в якій видання фактично було звинувачено в розпалюванні міжнаціонального конфлікту, який, зважте, «може призвести до знищення цілісності і незалежності держави». Завершальна сентенція «епохальної заяви» звучала ледь не владним реквієм за колективом «Сумщини»: «обласна адміністрація не допустить чорного піару на сторінках «своєї газети» (виділено мною. — Авт.), упередженого ставлення,.. поширення розбрату міжрегіонального, міжполітичного, ворожнечі серед громади...» (і ще низку «не допустить». — Авт.), бо, бачте, облдержадміністрація одна-однісінька «...відстоює позицію громадянської консолідації...» і т. д., і т. п. Їхня б воля, «ослушників» щонайменше до стінки поставили б. Можливо, і постаралися б, якби за «Сумщину» знову не заступився «Голос України» статтею від 25.09.07 р. «Влада про сплячий... адмінресурс». Після цієї публікації обласні можновладці пригасили свій «праведний, патріотичний» запал і полишили «свою газету» у спокої, до того ж назовсім. 

Так, за останніх 5 років «правильні» співзасновники не виділили «своєму виданню» жодної копійки з обласного бюджету, мовляв, крутіться самі як хочете. І газета крутилася. Скільки разів її редактор Тетяна Бабинець, яка разом із колективом фактично врятувала часопис від банкрутства, скаржилась на цілковите нехтування та абсолютну байдужість двох співзасновників до газети у фінансовому плані. Стукала в найвищі кабінети, не раз зверталася до депутатів облради, та «опікуни» і вухом не вели. Хоча ні, якось кинули з панського плеча у 2006-му «на розвиток часопису» аж півсотні тисяч гривень. Тоді як справжні співвласники обласних видань у сусідніх регіонах щорічно виділяють від 300 до 700 тисяч гривень бюджетних коштів.

Отож наступними роками «Сумщина» жила хоча й бідно, але спокійно. Утім, журналісти плекали надію, що зі зміною владних кольорів нові очільники звернуть-таки увагу на газету. І дочекалися. На цьогорічній травневій сесії в атаку на часопис пішов депутат Сумської обласної ради від фракції комуністів. Закликавши у свідки своїх колег по депутатському корпусу, поскаржився їм, що діяльність депутатів облради висвітлюється незадовільно, що він не має доступу до ЗМІ «з метою висвітлення депутатської діяльності», що часопис не публікує його звітів. Грім серед ясного неба та й годі. Коментуючи «обурення» народного обранця, кореспондент «Сумщини» у статті «Травневі тези на бюджетну тему» («Сумщина» від 19.05.10 р.) висловила надію: «...Залишається сподіватись, що все це... жодних негативних наслідків (для газети) не матиме...». Блажен, хто вірує, легко йому живеться...

Сподівання, що депутат видав на сесії «сольну арію» проти друкованого видання й обласної телерадіокомпанії із власної ініціативи, розвіялися, як дим, за два-три дні, коли регіоном поповзли чутки про намір нового керівництва Сумської ОДА замінити їхнє керівництво. До того ж чутки підкріплювалися і конкретними прізвищами претендентів на ці посади, і «підхорунжими» з облдержадміністрації, які затіяли закулісну гру з черговою «кадровою ротацією». Їхні імена добре відомі не лише журналістському загалу: адже дехто з них смикав за мотузочку ще у «спектаклі» чотирирічної давнини. Вкупі з ними «засвітився» й дехто з обласних босів Партії регіонів.

Але, можливо, у вищезгаданих «меценатів» і справді є підстави для зміни редактора газети? Навіть щонайменших. Таких професіоналів, як випускниця факультету журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тетяна Бабинець, за плечима якої 30 років кореспондентської роботи, на Сумщині й півдюжини не набереться. Про організаторські здібності вже писалося вище: незважаючи на фінансову скруту, під її керівництвом часопис фактично виринув з небуття. За вагомий особистий внесок у розвиток журналістики України колегу нагороджено Подякою Президента України Леоніда Кучми, а торік ще й офіційно відзначено званням «Державний керівник року». Та й мало серед нинішніх журналістів знайдеться таких неупереджених, принципових, незаангажованих професіоналів, для яких честь — над усе, як редактор «Сумщини». Про це ваш покірний слуга розповів на прес-конференції очільнику Сумської ОДА, в кінці запитавши його: невже професіонали нічого не вартують для нової влади?

У відповідь Юрій Чмирь серйозно порадив не довіряти чуткам, після чого запевнив, що як в нинішньої влади, так і в нього особисто жодних претензій до професійності, принциповості і до ділових якостей обох керівників немає, тож і усувати їх з посад ніхто не буде і не має наміру.

Здавалося б, розумне і виважене рішення начальника завжди було законом для підлеглих. Звісно, для розумних і незаангажованих, для тих, хто ніколи не затіває власних ігрищ за спиною керівництва. Та для сумських «підхорунжих», які роками прагнуть «самостійності» і яким так хочеться продемонструвати свою «незалежність», «значимість» і своє велике «цабе», схоже, ці рішення до «лампочки». Інакше як пояснити такий факт: тільки-но Юрій Чмирь пішов у відпустку, як над обласною газетою знову нависли грозові хмари: за відсутності обласного очільника в головах «підхорунжих» визрів новий план знищення найстарішого видання регіону за допомогою так званого ребрендингу.

Що це за звір і з чим його їдять? У перекладі з англійської — зміна назви. Тобто «підхорунжі» задумали силоміць перелицювати «Сумщину» на свій розсуд. Однак навіть «перелицювання», якщо хочете — зміна бренду, вартує певних коштів. Зрозуміло, що з обласного бюджету на такі «забави» їх не виділять: собі дорожче. Тому постає цілком закономірне запитання: звідки ж тоді дрівця, себто потрібні кошти, візьмуться. Знаючі люди підказали, що їх неміряно в колишнього «депутата-багатоверстатника» — одного з політичних сюзеренів головного закулісного «підхорунжого» у цій газетній справі. Атож. Адже перелицювання, чи то пак зміна назви газети, переслідує (тут навіть до бабки ходити не потрібно) одну-єдину мету — виведення найуспішнішого регіонального видання з комунальної власності і передачу його до приватних рук. Ось і весь секрет полішинеля. Уявляєте, який подарунок фактично за безцінь та ще й напередодні передвиборної кампанії, якщо не до місцевих, то до парламентських виборів. А перспектива? Найпотужніша в регіоні газета може зліпити зі свого хазяїна якщо не янгола, то його найближчого підручного, а політичних супротивників виваляти в такій багнюці — двох життів не вистачить, щоб відмитися.

Ось чому «борза» нинішня можновладно-політична обласна еліта за будь-яку ціну прагне «пригорнути» такий потужний рупор «до свого серденька». Утім, як у народі кажуть, на кожну отруту завжди знайдеться сироватка. По-перше, редакція «Голосу України» вірить, що запевнення голови Сумської обласної адміністрації Юрія Чмиря щодо недоторканності як газети, так і телерадіокомпанії, оприлюднені ним на прес-конференції, було не пустопорожньою обіцянкою. Тим паче що на місце запопадливих «підхорунжих», які нехтують генеральськими розпорядженнями, завжди можна знайти сумлінних підлеглих, не здатних на підступи. По-друге, в разі чого, не залишаться байдужими до подальшої долі «Сумщини» кілька поколінь її шанувальників, для яких часопис десятиліттями був і залишається настільною книгою. І насамкінець остання пересторога любителям чужого пирога: нехай не сподіваються, що їхні подальші свавільні спроби, стосовно незаконної експропріації «Сумщини» не викличуть протидії з боку більшості провідних українських ЗМІ, в тому числі й «Голосу України». Та й опозиція не дріматиме. З приводу «утиску ЗМІ в Україні» з боку нинішньої влади такий скандал на всю Європу зчинить — мама не горюй...

 

Сумська область.